Військові звикли лише брати і нічого не давати натомість

Про оборону. А саме про територіальну оборону.

З військовими на рівні командирів частин, начальників відділів, управлінь не можливо нічого вирішити. Навіть з того, що прямо визначено нормативними документами і є в їхніх обов’язках. Навіть ті, хто нібито патріотичні, реально не можуть прийняти ніякого рішення. Про щось на один раз можна домовитися, про якусь системну роботу неможливо.

На жодному рівні не вирішуються елементарні питання, які не потребують а ні додаткового фінансування, а ні змін у законодавстві, потребують лише піваркушу паперу з вказівкою “робіть”, підписом і печаткою.

Ще одна характерна риса – військові звикли лише брати і нічого не давати натомість. Вони щиро вважають, що всі їм винні, а вони громадянам нічим не зобов’язані.
А справа територіальної оборони не просто стоїть протягом двох років. Навіть те, що робили ми знизу, з гори руйнується, зокрема і самими військовими. Не знаю, чи то безпосередня зла воля Президента, що він публічно проголошує одне, а робиться прямо протилежне, чи то йому вкладають брехню в уха військові.

Сьогодні пишу листа на Командувача Сухопутних військ про особисту зустріч і укладання прямого договору про співпрацю, оскільки і комплектування, і підготовка частин і підрозділів територіальної оборони під його керівництвом. Якщо відмовиться від особистого спілкування, буду так само писати особисто на Начальника Генерального штабу і Міністра оборони, потім на Президента.

Лише з першими особами, тому що з чиновниками балакав вже понад два роки, більше нема про що.


Загрузка...