В Україні триває гібридна декомунізація

Звернення НАЗК до суду з приводу притягненя до відповідальності очільника Комуністичної партії України Петра Симоненка засвідчило, що в Україні, окрім гібридної війни, гібридної економіки разом з гібридною владою, є ще й гібридна декомунізація.

Хоча бадьорі звіти керівників усіх мастей, що в країні знесені всі пам’ятники Леніну й Ко, поряд із повним перезавантаженням усієї профільної топоніміки, давно мали заспокоїти зацікавлених громадян.

Але, як з’ясувалося, декомунізаційна гора народила навіть не мишу, а вошу. Оскільки сама КПУ, яку так активно душили-душили, насправді вижила й продовжує, нехай і так-сяк, але абсолютно легально функціонувати. Не змінивши при цьому ані назви, ані лідера. І спростувавши, таким чином, усі розмови щодо появи в Україні «катакомбних» комуністів.

Суть же звернення НАЗК до суду зводиться до того, що лідера КПУ Петра Симоненка слід притягти до відповідальності за ст. 212-15 (порушення порядку надання або одержання внеску на підтримку політичної партії) Кодексу про адміністративні правопорушення. Що загрожує вірному українському ленінцю-сталінцю штрафом від 70 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто від 1 190 до 1 700 гривень. Або від 39,6 до 56,6 євро.

Чому саме євро? А тому, що 8 серпня товариша Симоненка «засікли» в аеропорту іспанського міста Барселона. А в Іспанії, як відомо, грошовою одиницею є саме євро.

Про те, що саме робив товариш Симоненко в Іспанії, на офіційному сайті КПУ, який, наче так і треба, продовжує сіяти розумне, добре вічне, про це не сказано.

Хоча можна припустити, що товариш Симоненко вирушив на Іберійський півострів, щоб припасти до джерел, вшанувавши пам’ять лідера Комуністичної партії Іспанії товариша Долорес Ібаррурі. Яка пішла в кращий світ 12 листопада 1989 року. І чиє ім’я потрапило до списку заборонених в Україні історичних персонажів.

Але оскільки в листопаді в Іспанії вже не дуже комфортна погода, а українські комуністи будуть відзначати сторіччя більшовицького перевороту, то товариш Симоненко гайнув до Іспанії трохи раніше. І якийсь час буде автоматично перераховувати в розрахунках гривню в євро. Але то таке – історико-конспірологічне.

Тож повернімося до звернення НАЗК до суду. В основу цього документа був покладений акт НАЗК за підсумками аналізу звіту КПУ про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру за 1-й квартал 2017 року.

Як стверджується в протоколі про адміністративне правопорушення, були встановлені порушення, допущені КПУ в особі її керівника Симоненка при одержанні грошових внесків на користь політичної партії.

Тобто ви зрозуміли – КПУ як юридична особа справно продовжує подавати звіти про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру. А члени компартії справно платять внески, які фіксуються у фінансових документах партії. Для НАЗК ж сам факт продовження фінансової діяльності КПУ нічим незвичайним не є…

Правда, Подільський районний суд Києва протокол НАЗК розглядати відмовився. І повернув документи назад. Але не тому, що патріотичних українських суддів обурив факт гібридної декомунізації. А винятково тому, що гібридне правосуддя виявило, що НАЗК надіслав звернення не за тією адресою.

Бо, як написали судді, справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем їх здійснення. А офіс КПУ «найвірогідніше» функціонує не за адресою вул. Борисоглібська, 7 у Подільському районі, а на вул. Ванди Василевської, 7 у Шевченківському районі столиці. Тобто якби з паперами все було ОК, то суд би процес розпочав.

А так чиновники НАЗК матимуть надсилати папери тепер уже в Шевченківський райсуд, щоб товариш Симоненко все-таки поніс заслужене покарання. Тобто заплатив штраф. Після чого продовжив би свою комуністичну діяльність під прапором чинного Закону про декомунізацію.

Чому КПУ й споріднені організації дотепер остаточно не заборонені в Україні ані де-юре, ані де-факто, — це питання окремого великого дослідження з області «що насправді народжують декомунізаційні гори»? Оскільки питань до «професіоналів» усіх мастей – від Мінюсту до ВР через АП, — які організовували «заборону» КПУ, можна набрати не один том.

Хоча не виключено, що насправді секрет криється зовсім в іншій (політтехнологічній) площині. Бо ж наявність ослабленої, але живої КПУ вигідна чинній владі в ролі звичного громовідводу.

По-перше, це не дає опонентам Банкової підім’яти під себе копірайт лівої ідеології. Бо товариш Симоненко відразу почне хвилювати електорат лементом, що «фашистсько-олігархічні прихвосні розкрадають ленінські ідеї». Що зможе внести в і без того розбалансовані голови електорату чимало настільки важливого під час виборчої кампанії додаткового сумбуру. Стикаючи лобами, у тому числі, прихильників правого й лівого таборів, від чого виграє чинна влада.

По-друге, дає можливість Банковій у потрібний момент перевести стрілки з чергового реально резонансного корупційно-тарифного скандалу на «загрозу реваншу комуністів». Наприклад, у листопаді-2017, коли товариш Симоненко виведе своїх маргіналів на святкування сторіччя більшовицького перевороту. Або взимку 2017-2018 рр., коли товариш Симоненко планує «урочисто відзначити» сторічя створеня КПУ. І, якщо вірити сайту КПУ, підготовка до цього свята життя відбувається досить активно.

Є ще чимало гібридних «по-третє», «по-четверте» ect., які свідчать про небажання влади остаточно поховати КПУ. Бо ж одна річ — влаштовувати перформанси з відбиванням кінських ніг кінним пам’ятникам у центрі нібито європейської столиці або смолоскипову ходу з криками «комуняку на гіляку», а зовсім інша — перевести процес у кабінети юристів. Щоб на пострадянському просторі Україна стала в один ряд із Литвою, Латвією, Туркменією, Естонією, Грузією й Молдовою, де комуністичні партії заборонені за законом.

А інакше товариш Симоненко ще довго відбуватиметься за свою діяльність смішними штрафами. Паралельно виступаючи на російських телеканалах у офіційному статусі лідера однієї з чинних політичних партій України з розповідями про київських фашистів.