В Україні може відбутися реальний прорив на ринку проблемних активів

Є ілюзія, що можна довго жити банківській системі з проблемними кредитами, маючи достатню ліквідність. Досвід багатьох країн показує, що загострення кризи “токсичних” активів настає після початку зростання економіки, після закінчення періоду спаду.

До речі, сьогодні в Україні, за офіційними даними, не обслуговуються кредити на загальну суму понад 20 млрд дол. США.

Правда, позбавлялися від цієї проблеми досить ефективно поки лише “дочки” західних банків-іноземців, маючи позитивний досвід роботи своїх материнських фінансових структур, а от українські комерційні банки продовжували нарощувати в своїх кредитних портфелях безнадійні борги. Тому середній рівень NPL (non-performing loans – кредити, які не обслуговуються позичальниками) в нашому приватному банківському секторі становить 58%, в державних банках України – 70%. Просто величезні тривожні цифри! На жаль, прийнятий 14 червня минулого 2016 року Закон України “Про фінансову реструктуризацію” (№3555) так досі й не зміг допомогти вирішити ці складні проблеми необслуговуваних кредитів.

Що робити? Думаю, абсолютно правильно вчинили в Національному банку України разом з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР): не чекаючи подальшого погіршення ситуації на ринку проблемних активів, почали самостійно розробляти новий спеціальний законопроект для виконання цих надзвичайно важливих завдань з оздоровлення національної банківської системи. При цьому врахували великий негативний досвід створення для реалізації цієї місії так званого поганого банку (bad bank) на базі “Родовід Банку”, заснованого ще постановою Кабміну Азарова і такого, що сьогодні перебуває в стадії ліквідації. Але головне – сумлінно вивчав успішний досвід вирішення подібних проблем фінансовою владою США і країн Євросоюзу.

Дослідницька робота аналітиків НБУ, а також залучених ЄБРР іноземних експертів показала, що кредитні портфелі, сформовані в останні роки комерційними банками, в нинішніх умовах вимагають нових інструментів управління, оскільки механізмів, які передбачені банківським законодавством України, вже не достатньо для збереження ними стійкості та забезпечення належного управління ризиками. За великим рахунком, настав момент, коли чинним українським банкам і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб необхідно зайнятися оптимізацією витрат, а інфраструктура факторингових компаній, а також закритих не диверсифікованих корпоративних або пайових інвестиційних фондів під операційним керівництвом компаній з управління активами (КУА) зараз є затребуваною, оскільки їх можна вважати найбільш зручним механізмом для викупу, реструктуризації, збору, локалізації та подальшого рефінансування “поганих” боргів.

Саме ці суб’єкти ринку, як показує зарубіжна практика, можуть вишукано і ефективно боротися з простроченою заборгованістю. Наприклад, в США відразу після фінансової кризи 2007-2008 років схема роботи з проблемними банками та їх активами зводилася до того, щоб “вилікувати” кредитні установи та перезапустити процес кредитування на основі підходу “згори вниз”. Це, як відомо, вимагало багато часу, якого зараз у НБУ та фінансово-економічного блоку Кабміну Гройсмана немає, і наша влада це прекрасно усвідомлює. Тому нинішнє керівництво Нацбанку пропонує вже в наступному 2018 році не чекати природного відновлення національної фінансової системи, а відразу забезпечити необхідне кредитування через українські банки, використовуючи можливості компаній з управління заборгованістю (КЗОЗ). Його підхід – “знизу вгору”.

Слід зауважити, що законопроект “Про діяльність з управління заборгованістю”, підготовлений НБУ та ЄБРР, передбачає в короткостроковій перспективі, що банки зможуть позбутися всіх “поганих” боргів або проблемних кредитів (NPL) на загальну суму в півтрильйона гривень. При цьому, як нещодавно зазначила заступник голови НБУ Катерина Рожкова, метою цього законопроекту будуть кредити на суму понад 255 млрд гривень, однак у цей пул не увійдуть NPL, видані в зоні АТО і в Криму, кредити пов’язаним особам, а також трансформаційний кредитний портфель “ПриватБанку”. Важливо також підкреслити, що у відповідності з вимогами нової нормативно-правової бази після внесення змін і доповнень в Податковий, Цивільний, Кримінальний та Господарський кодекси, в декрет “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” комерційним банкам не треба буде отримувати у боржників дозвіл на продаж їхніх кредитів, їх будуть лише повідомляти про продаж або передачу боргу в управління.

У свою чергу створювати компанії з управління заборгованістю зможуть фізичні та юридичні особи, сформувавши мінімальний статутний капітал у розмірі не менше 30 млн гривень виключно грошима, а не кредитами, позичками або фінансовою допомогою, з обов’язковим внесенням відповідних даних до реєстру фінансових компаній, який буде вестися у Національній комісії з регулювання ринку фінансових послуг. Нарешті, щоб КЗОЗ отримала статус державної, у держави повинна бути частка у статутному капіталі понад 50%. Треба сказати, що вперше після кризи 2007-2008 років саме американська адміністрація, впроваджуючи нову програму підтримки банківського сектора США, виявила бажання встановити партнерство з приватним сектором для купівлі “токсичних” активів на 0,5-1 трлн. доларів. Схеми такого партнерства отримали назву private-public financing partnership, основна ідея яких полягала в створенні кількох окремих фондів, керованих приватними інвестиційними менеджерами.

Таким чином, американські керівники самі вирішували, які активи купувати і за якою ціною. При цьому в інвестфондах США отримали можливість брати участь і інші інвестори, а держава підтримувала учасників фондів кредитами. От і в нас в Україні передбачається, що КУЗи будуть самостійно розробляти різні варіанти погашення заборгованості, її реструктуризації, управляти активами (зокрема, передавати в оренду або лізинг третім особам), брати участь у процедурі фінансової реструктуризації. Також заслуговує на увагу і вивчення нашими чиновниками і законодавцями ініціатива уряду Німеччини про внесення змін в правила звітності, дозволяючи приватним банкам переводити кошти в спеціальне управління фондированного боргу. Ці управління, в свою чергу, повинні ввести процедуру поступового “розв’язування” та ліквідації цих заборгованостей у проміжку 10, 20 і більше років.

На завершення зауважу, що на початковому етапі формування такого ринку в Україні має виникнути якийсь фінансовий навіс. Тоді приватний бізнес зайде на цей український ринок, тому що побачить, що тут є ліквідність. Ще раз підкреслю: якщо інвестори побачать, що тут можна заробляти, всі вже завтра будуть на цьому ринку проблемних активів, і тоді тривожна ситуація у банківській системі України може різко змінитися на краще. Так, українському ринку потрібна технологія прориву, і вона вже підготовлена спільно з експертами ЄБРР. Враховуючи цей фактор, з надією дивлюся в 2018 рік. Тільки б народні депутати не затягнули з прийняттям цього дуже важливого законопроекту.


Загрузка...