Українці звикли жити у полоні ілюзій і чекати на економічне диво

Влада повинна встигнути прозріти, побачити допущені помилки і зрозуміти, як їх виправити, оскільки світові ринки на відміну від нас дуже швидко змінюються.

Живемо так бо населенню освічені топ-чиновники і народні депутати не потрібні, комфортніше з неуками перебувати в полоні ілюзій і чекати на економічне диво.

І, звичайно, за все сповна платити, часто каятися, анітрохи не змінюючись, і з неабияким задоволенням і впертістю тупіти і тупіти. Також тому дуже часто у нас відбуваються такі речі, які виходять за рамки розумного в будь-якій цивілізованій країні.

Ось і зараз, не обговорюючи навіть в експертному середовищі, ми дізналися про розпорядження Київської МДА №668 від 6 червня поточного року, згідно з яким з 1 липня для 8 327 столичних будинків у середньому удвічі подорожчає квартплата.

Відверто кажучи, щось слабенько у порівнянні з підвищенням цін на тепло, воду і газ. Треба було б відразу робити подорожчання в 6-8 разів! Тоді вже точно буде покращено якість обслуговування киян, і вони десятою дорогою будуть об’їжджати Майдан. Що і говорити, молодець мер Віталій Кличко!

Точними хуками вибиває з киян всякі протестні настрої; нехай краще думають, як оплачувати все нові рекордні тарифи ЖКГ і не ставати боржниками за квартплату. Так, намагаюся перевести своє обурення на жарт.

Ну і, звичайно, на “радість” городянам можна також частіше проводити різноманітні паради, подібні до того, що організували в центрі нашої столиці 18 червня (грошей вистачить). Знову намагаюся розвіяти невеселі думки про те, що наші очікування від реформ Кабміну і Верховної Ради зовсім не збігаються з теперішньою сумною реальністю. Що укотре переконує в тому, що не важливо, яка реформа – ЖКГ або фінансового ринку України, охорони здоров’я або пенсійної системи, нарешті, організації державних закупівель – важливіше, хто конкретно з топ-чиновників буде реалізовувати кожну реформу. Хто буде відповідальним за її проведення у встановлені терміни та у відповідності з заданими параметрами.

У той же час, не можна входити в пенсійну реформу та реформування ринку ЖКГ з таким негативним іміджем її виконавців. Як буде вирішуватися ця важка ситуація? Враховуючи при цьому той факт, коли, наприклад, як не намагаються організатори системи публічних електронних закупівель ProZorro зменшити апетити чиновників, тим не менш, держзакупівлі, як і раніше, залишаються основною харчовою базою для наших доморощених корупціонерів. Невже у нас реформи зі знищення схем, які годують чиновників і політиків, неможливі? Та й наші люди хіба хочуть бути здоровими і багатими, чи краще залишатися хворими і бідними?

Не знаю, можливо, це дуже важке питання, але цікаво, що все-таки може змусити наших топ-чиновників мислити по-державному, щоб стали ритмічно крутитися всі шестерні цієї багатофункціональної машини в інтересах України і національного бізнесу? А де реакція населення? Чи це вже стало улюбленою забавою політиків і членів Кабміну робити лише вигляд, що у нас є громадянське суспільство й підприємницька спільнота?! На жаль, доводиться визнавати, що люди вже нікому не довіряють, не хочуть не те що ризикувати, а взагалі нічого не хочуть робити.

Тим більше – підтримувати національного виробника, інвестуючи свої заощадження в цінні папери українських підприємств. Але без цього ми вже точно не подолаємо економічні труднощі, оскільки виробники задихаються від безгрошів’я та відсутності інвестицій, а спекулятивний валютний міхур “керрі трейд” на українському ринку скоро лопне. Плюс продовжується стагнація людського капіталу. І тепер виникає два головних питання, перше, як довго ми зможемо прожити без реформ, зокрема українського фондового ринку та ринку спільного інвестування? Друге, наскільки високою буде ціна, яку нам доведеться заплатити за бездіяльність влади?

Так, президенту Петру Порошенку час щось робити, щоб інвестори – великі і дрібні – хоча б повірили у те, що в Україні бізнес можна вести законним способом. Треба чесно сказати, олігархи і не думають про виштовхування економіки країни з технологічного відставання, куди легше їм консервувати звичну нинішню модель зі збереженням жебрацького рівня життя переважної більшості українців. Тим більше, що не треба мати багато розуму для створення економічних труднощів за допомогою знецінення гривні і розкручування інфляції практично на всі товари і послуги. І тому нікому “нагорі” не потрібні передові бізнес-практики та ефективне держуправління для майбутніх соціальних перетворень і структурних економічних реформ.

Експерти давно радять Кабміну Володимира Гройсмана знизити держучасть у бізнесі і дати більше свободи приватному сектору. Головне – встигнути прозріти, побачити допущені помилки і зрозуміти, як їх виправити, оскільки світові ринки на відміну від нас дуже швидко змінюються. Через 3-4 роки буде підйом всіма очікуваного шостого технологічного укладу. Світова економіка і зовсім зміниться, як передбачав вчений-економіст Микола Кондратьєв. Нові контури вже починають складатися в розвинених країнах, в першу чергу в США і КНР, і характеризуються націленістю на розвиток та застосування наукоємних або високих технологій.

У всіх на слуху зараз цифрова економіка. І хоча глава Кабміну Володимир Гройсман минулого місяця й оприлюднив програму уряду про перехід до цифрової економіки, але далі слів справа не йде. І головне – де брати гроші на те, щоб зробити якісний стрибок у розвитку української економіки. Адже з початку 2017 року не проведено жодного первинного публічного розміщення цінних паперів, а дорогі кредити просто непідйомні для українських виробників. Де стимулювання інвестицій через зниження відсоткових ставок і полегшення IPO?

Хто змінить цю ситуацію? Кому під силу взятися за реформи в умовах такої жорсткої протидії? Ми скорочуємо, а 1% приросту зовнішньої торгівлі дає до 2% зростання ВВП і доходів громадян. Думаю, в нашому положенні кардинально оновити команди управлінців і бізнесу, взявшись по-справжньому за реформування української економіки, тепер тільки під силу транснаціональним корпораціям зі США, КНР та країн Євросоюзу (якщо, звичайно, вони самі цього захочуть).

У зв’язку з цим пригадались мудрі слова 3-го президента США Томаса Джефферсона, який, представляючи свого часу бачення ролі Америки у світі, проголосив наступний принцип: “Світ, торгівля і чесна дружба з усіма націями, але не союзи, які призводять до ускладнень”.