Українське суспільство нагадує болото

Суть українського суспільства в тому, що ти можеш піднятися на найвищу гору, якщо ти в горах, але в болоті ти можеш піднятися лише на поверхню, де всі – на одному рівні.

Їх тягнуть за ноги і топлять ті, хто хочуть на поверхню. Болото ховає сліди, трупи і амбіції. Сховало воно і Кірпу і Кравченка і Януковича і Ющенка, сховає й нинішніх.

Суть болота не в тому, що воно тхне, а в тому, що воно гомогенне. І воно консервує себе саме. Поки не з‘являться загарбники – іригатори.

Це не означає, що ми не здатні захопитися. Здатні, але ніколи надовго.

«Що було, те й буде». Коли Богдан вів нас до перших НАЦІОНАЛЬНИХ перемог, ми міцно чіплялися за його ноги, бо боялися ми його все ж таки більше, ніж любили. І коли він піднісся занадто високо, з глибин національного підсвідомого простяглася рука, щоб всипати йому до чари отрути.

Він не проголосив «Князівства руського» бо знав , що українці не вміють майструвати трони, але добре обтісують палі. Як писав Жан Блюз, народ в Україні волелюбний і гордовитий: мало любить тих, хто ним керує.

Волелюбність вдалося розстріляти, гордовитість виморили голодом, а нелюбов до керівників певне помре лише з останнім з нас.

Взагалі в нас рідко бувало менше двох гетьманів одночасно, не лише з марнославства, а тому, що два – це все одно, що жодного.

Як би не ставитись до цієї фігури – Мазепа зіграв одну з ключових ролей в Націогенезі. Він 21 рік був гетьманом, проте не протримався б жодного дня, якби не сидів на московських бердишах, а після петровських реформ – багнетах. За відсутністю цезарів, брути полюють один на одного.

Від цього і треба танцювати. Не треба себе силувати. Хай цим займаються сусіди і світове співтовариство. Якщо наша природа суперечить імперії – треба вдосконалюватися в анархії. Якщо нам не вдається порядок – хаос може бути прекрасним мов грозове небо. Нудно пахати – треба козакувати. Невдачі в економіці – можна компенсувати успіхами в контрабанді. Якось так.


Загрузка...