Україною почали цікавитися інвестори з Азії

Український бізнес готовий для притоку довгострокових інвестицій з КНР і для реалізації спільних інвестиційних проектів.

Іноземні інвестори у мене поцікавилися, чому в Україні такий слабкий фондовий ринок? Не знаю, чи ви погодитесь зі мною, але я назвав три основні причини.

По-перше, багато аналітиків списують різке зниження наших фондових індикаторів на внутрішні військово-політичні проблеми. До цього я б ще додав сильну кореляцію між цінами, що історично склалася, наприклад, на промислові метали, і динамікою українського фондового ринку (на сировину у нас припадає левова частка експорту країни). Нагадаю, за даними Держстату України, обсяг українського експорту за січень-березень 2017 року становив 12,4 млрд дол. США, з якого в країни СНД – 2,4 млрд дол. США, в інші країни світу – 10,3 млрд дол. США. І що характерно, вперше за 3 місяці поточного 2017 року експорт нашої аграрної продукції збільшився на 38,3% порівняно з таким же періодом минулого 2016 року, склавши 4,6 млрд дол. США. Але все одно для України це дуже низькі показники.

По-друге, останні кілька років українська економіка знаходилася в рецесії, а це результат, насамперед, величезного браку внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Також падіння промислового виробництва негативно позначається на банківському секторі (не кажучи вже про рукотворний “банкопад”), який є найважливішою складовою українського ринку. Ось тільки сухі і безсторонні цифри: за 2014-2016 роки через “банкопад” ми втратили 38% валового внутрішнього продукту, про що відверто заявив глава Ради НБУ Богдан Данилишин.

По-третє, це відсутність реформ. Коли був сформований Кабмін Арсенія Яценюка, ще жевріла надія на проведення перетворень на фондовому ринку країни, але, на жаль, досі і при Володимирі Гройсману ми тільки чекаємо цього. Наприклад, вже більше десятка років очікуємо прийняття у Верховній Раді законопроекту про організований біржовий ринку і ринок деривативів, запровадження Накопичувального рівня національної пенсійної системи, лібералізацію валютного регулювання, удосконалення захисту інвесторів від зловживань на ринках капіталу і багато іншого. Тому всі перераховані причини роблять український ринок цінних паперів непривабливим для інвесторів.

Хоча зараз за мультиплікаторами наш фондовий ринок, треба визнати, найдешевший серед 21 ринку країн, що розвиваються. Безумовно, що в низьких котируваннях акцій українських емітентів враховуються не тільки об’єктивні економічні реалії і кон’юнктура на світових ринках, а і досить високі і всім відомі специфічні ризики в Україні. У той же час іноземні інвестори, які працюють у нас, коли говорять про те, що український фондовий ринок дуже дешевий, але при цьому незмінно намагаються звернути нашу увагу на низьку якість корпоративного управління, недосконалість чинного законодавства і судової системи, непрозорість володіння активами і, звичайно ж, на відсутність великих вітчизняних інвесторів на внутрішньому ринку спільного інвестування.

Один з моїх зарубіжних колег нещодавно у мене запитав, що відбувається в інших країнах, якщо від них відвертаються міжнародні інвестори? І сам же дав відповідь, мовляв, тоді у гру вступають місцеві недержавні пенсійні фонди та інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди), але у вас немає в достатньому обсязі таких фінансових установ. А от Польща, яка майже одночасно з вами стартувала в створенні ринкових відносин та інституцій, домоглася в розвитку власного ринку капіталів значно більших успіхів, ніж ви. Тому ваш фондовий ринок, на відміну від польського, резюмував колега, – занадто сильно залежить від грошей нерезидентів.

Слідуючи логіці мого закордонного співрозмовника, український ринок став похідною складовою від світових цін на зерно, метал та іншу сировину. Значить, якщо сировинні товари дорожчають, то тоді інвестори купують відповідні українські акції. Однак в останні роки кореляція між країнами, що розвиваються і розвиненими ринками порушилася, і це особливо торкнулося України. Більш того, проблеми надалі ще більше загостряться через відсутність у нас місцевих великих інвестиційних фондів. Плюс періодично з нашої країни з’являються у світових ЗМІ негативні факти корупції, відсутності економічних реформ, і всякий раз потенційні інвестори кажуть: “О, Боже!” І намагаються обходити наш ринок стороною.

Тим не менш, особисто я продовжую вірити в краще, сподіваюся, що попереду нас чекає стабілізація, можливо, почнуть надходити хороші новини з ринку цінних паперів і інвестори знову активно почнуть вкладатися в українські акції. Нарешті, оперативне вирішення Верховною Радою і Кабміном ряду структурних проблем зможе дуже підтримати або переоцінити український фондовий ринок – мова йде про створення більш широкої бази інвесторів у зв’язку з запуском ринку деривативів і Накопичувального рівня пенсійної системи. Також серйозні зміни повинні торкнутися роботи бірж та облігаційного ринку.

У свою чергу стимулювання малого і середнього бізнесу Нацбанком і фінансово-економічним блоком уряду теж повинно допомогти українському ринку цінних паперів. До речі, заради справедливості треба визнати, що одна з переваг сировинної економіки, як показала світова криза 2008 року, – це відсутність розвиненого ринку деривативів. Правда, інвестиційний бізнес в Україні після цієї кризи дуже сильно постраждав. Обсяги операцій різко скоротилися, конкуренція сильно зросла, в тому числі за рахунок ряду структур, які були підконтрольні державі і мали певні переваги.

І все ж, це вже в минулому, а ось які на найближче майбутнє перспективи інвестбізнесу в Україні, враховуючи зростаючу роль держави в економіці і невеликий обсяг операцій на місцевих фондових біржах? Чи зможуть інвесткомпанії і КУА зараз заробляти в цій сфері? Ще раз підкреслю, особисто я продовжую оптимістично дивитися на величезний потенціал українського фондового ринку. Судіть самі, розмір економіки країни значний, капіталізація фондового ринку також висока, хоча, звичайно, істотно нижча докризового періоду.

Є цілий ряд компаній, які хочуть вийти на фондову біржу з публічним розміщенням, правда, кон’юнктура зараз не надто сприятлива, однак, рано чи пізно це станеться. Є чимало галузей, де будуть відбуватися злиття та поглинання – це буде також плюсом і для економіки в цілому, і для окремих підприємств. Злиття очікую в споживчому і банківському секторах, АПК і в області високих технологій. У разі поліпшення кон’юнктури очікую побачити інтерес до цих підприємств і компаній з боку іноземних інвесторів.

Думаю, не все так і погано. Останнім часом інвестори в Україну приходять зі Сходу, зокрема, з Китаю, проявляючи інтерес до нашої банківської системи і біржового ринку. Це нова тенденція, і наш бізнес готовий для притоку довгострокових інвестицій з КНР і для реалізації спільних інвестиційних проектів. На жаль, західні інвестори зараз в меншій мірі зацікавлені в українських ринках. Тим не менше, наші учасники ринку продовжують мріяти про велику кількість угод злиття і поглинання, IPO та інше. І все це в найближчій перспективі станеться. Треба залишатися оптимістами – це вигідно, переживемо і цей дуже складний і важкий період своєї історії.