Україна займає одне з останніх місць у світі по кількості банківських відділень

Одним із найгірших наслідків виведення з ринку понад 90 банків стало зменшення кількості банківських відділень, а відтак – рівня доступності банківських послуг для кожного мешканця України.

Лише з початку 2017 року в нашій країні закрився 321 банківський офіс, а за три роки їхня кількість зменшилася вдвічі – з 19,3 тис. на початку 2014 року до 10 тисяч сьогодні. Сплата комунальних послуг, обмін валюти, оформлення кредитної картки чи грошового переказу стали для мільйонів людей менш доступними.

Наукові дослідження стверджують – що глибшим є проникнення банківських послуг, то краще працює економіка. Це не дивно, адже розповсюдженість відділень банків і банкоматів не лише впливає на безпосередню можливість брати кредит чи розміщувати кошти на депозиті. Опосередковано це ще й зростання фінансової освіченості населення, використання банків і їх співробітників як фінансових консультантів у повсякденному житті.

На жаль, в Україні ситуація плачевна: ми маємо чи не найменшу кількість банківських відділень у світі на 1000 мешканців, за даними Світового банку.

Це ознака ще одного негативного наслідку масштабного банкопаду: зниження конкуренції серед банківських установ. Що неминуче призведе до погіршення якості послуг та до зростання їх вартості.

В українських реаліях додатковий ризик – це збільшення частки іноземних банків у структурі системи. Станом на 1 квітня 2017 року частка 6 українських банків під контролем держави в загальних активах банківської системи становить 56,99%, банків з іноземним капіталом – 32,43%, тоді як частка приватних банків з українським капіталом становить лише 10,64%. Звернемо тут окрему увагу на те, як злагоджено менеджмент іноземних банків підтримує дії Національного банку із виведення фінустанов з українським капіталом з ринку, підвищення рівня капіталізації (що призведе до вимушеної ліквідації ще з десяток банків) тощо. Вони мають в цьому пряму вигоду: частка “іноземців” зростатиме, вони поступово перетворяться на монополістів на ринку.

Досі відсутня стратегія розвитку державних банків як інструментів розвитку української економіки, як це прийнято в усьому світі. Вся стратегія Мінфіну – принаймні досі ми не бачили іншого варіанту – зводиться до того, щоб рано чи пізно всі державні банки розпродати інвесторам. Наразі вони є найбільшими – за розміром і обсягами операцій – гравцями банківського ринку. Відтак придбати їх зможуть тільки іноземні інвестори.

Отже фактично за 5-7 років отримаємо повну монополію іноземних фінансових структур на ринку. Це означає мінімум можливостей для кредитування стратегічно важливих галузей, менший доступ до кредитування для малого та середнього бізнесу, повну відсутність відчуття специфіки місцевого бізнес-клімату, вимивання із України ресурсів і залежність економічної стабільності держави від примх світової фінансової еліти за ширмою “незалежного” від народу України Національного банку.

Аби уникнути цих ризиків, необхідно вже сьогодні винести на загальнонаціональний експертний рівень обговорення кілька стратегічних тез:

Державні банки повинні залишатися у власності Уряду і використовуватися для підтримки вітчизняної економіки (зрозуміло, що всі активи, не потрібні для виконання цих завдань треба продати).

Вплив іноземних фінансових структур на банківський сектор слід обмежити на законодавчому рівні.

Доступність банківських послуг потрібно кардинально збільшувати, для цього слід поліпшити умови для конкуренції фінансових установ і припинити штучно вбивати малі та середні банки через безглузді вимоги до мінімального розміру капіталу.

Нашому комітету вдалось зупинити спроби НБУ абсурдно прискорити графік докапіталізації. Нагадаю: 2014 року було встановлено відверто помилковий рівень мінімального капіталу для українських банків у 500 млн. гривень. Це в 3,5 разів вище, ніж в Євросоюзі. Ми зупинили це, пом’якшивши графік. Утім ризики залишаються: до 11 липня кілька десятків фінустанов мають довести капітал до 200 млн грн., за оцінками НБУ, близько 13 банків цього не зроблять і будуть або визнані неплатоспроможними або покинуть ринок добровільно.

Яких ще заходів вживатиме Нацбанк задля задоволення інтересів іноземних фінансових структур – можна тільки здогадуватися.

Саме тому новий голова НБУ повинен мати чітку програму розвитку банківської системи. Головною метою усіх дій має бути розвиток економіки України та суттєве підвищення її технологічного рівня. Ми в профільному Комітеті Верховної ради та в Радикальній партії готові надати і своє бачення, і експертну підтримку для обговорення та реалізації таких програм на додаток до ухваленої нами Стратегії розвитку банківської системи. Тим більше, що успішність такого підходу доведена досвідом усіх економічних тигрів, що спостерігались по всьому світу протягом останніх 60 років.