Україна отримала шанс швидко перетворитися на геополітичного лідера Євразії

Україна отримала шанс стати впливом геополітичним гравцем

Результати проведення брекзіту викликали ефект бомби в старенькій Європі, розворушивши і вітчизняний політикум. З одного боку ріденькі групи “єврооптимістів” та урядовців, які переконували країну у масштабних здобутках
у зовнішньополітичній діяльності, отримали потужний удар із Заходу: усі катання на велосипедах та гучні заяви про готовність ЄС прийняти Україну до складу Європейської співдружності націй перетворились на мариво. Фіктивність усіх тих кроків
стала наочними після заяв європейських лідерів. Політологи та громадськість знову заговорили про те, що “нас там ніхто не чекає – вони самі розвалюються”.

Об’єктивно, ЄС не потрібна країна, яка веде війну (та ще й гібридну), населення якої отримує зарплати та пенсії на рівні африканських країн, а перші особи держави входять до першої десятки корупціонерів панамагейту. Про це неодноразово відкрито говорили західні лідери. З іншого боку, Сорос, слідом за лідерами громадської думки ЄС, наголосив, що Євросоюз доживає свої дні, і невдовзі як міждержавне
утворення розвалиться.

Втім, якщо бути об’єктивним, власне вступ до ЄС ніколи не був пріоритетним для українців. Більшість учасників Майдану заявляли, що вийшли
протестувати не через відмову вступу до Євросоюзу, а через небажання втягування України до Таможенного союзу Росії. Прихильники цих Союзів розділили країну навпіл
на прихильників і критиків. ЄС та російський (“Тайожний” в народі) союзи несуть в собі фатальйні загрози для українців та вітчизняного бізнесу та ресурсів. Адже, як західноєвропейські капіталісти, так і кремлівські олігархи не бажають сильної і потужної України. Для них ми, у кращому разі, сировинний придаток
і масовий споживач їх товарів. Не більше. Це чудово розуміють мільйони українців, і тому підтримують той чи інший варіант за принципом “обираючи з двох зол менше”.

Однак, в Україні давно витає ідея третього шляху, який вона може обрати. Раніше серед середнього класу цю ідею пропагували під назвою Балто-Чорноморського союзу. У соцмережах проект охрестили “Друге ВКЛ” (Велике Князівство Литовське). Ідею окрім українців активно підтримують праве білоруське середовище та країни Балтії.
Про перспективу відкриття цього вектору в політиці країни озвучили деякі політологи. А сьогодні підхопив спікер парламенту Андрій Парубій. На зустрічі у Трускавці
з польським політиком Кухчинським озвучили тему про поновлення розвитку теми “Міжмор’я”. Правді тепер проект охрестили назвою “АБЦ”, плануючи до міждержавного утворення залучити ще й країни Адріатики.

Ідея такого союзу і справді перспективна для України. Правда існує, поки що, як ідея у несформованому вигляді. Хоча надзвичайна потужність перспективності такого утворення лежить на поверхні. Для розуміння необхідно зробити невеликий історичний екскурс. Так, Київська Русь ІХ-Х ст. з’явилась як велетенська феодальна імперія завдяки тому, що князі на київських пагорбах узяли під свій контроль
головні торгові шляхи Центральної та Східної Європи. Це не лише відомий “Шлях із варяг у Греки” з Балтики до Середземного моря. Це древній шлях Київ-Регенсбург.
Він ішов прямою лінією через Правобережну Україну повз Карпати до Дунаю, і закінчувався у Австрії. Завдяки контролю над цими та менш важливими шляхами Русь стала Щитом Європи, і постала з темних віків могутньою і надпотужною супердержавою свого часу.

Про важливість шляху Київ-Регенсбург сьогодні може засвідчити той факт, що в Закарпатті, де шлях закінчується кордоном, сформувалась надпотужна сила контрабандистів, закарпатська мафія і могутні олігархічні клани.
Ввічлива блокада російських фур на цьому шляху патріотичними організаціями викликала справжню істерику у Москві. А це ж не державна блокада. не на повну. Уявіть, як можна було натиснути на Кремль, якби ми перегородили цей шлях сполучення.

Якщо Київ проявить ініціативу, і буде переконливо залучати до об’єднання зацікавлені країни, Україна зможе побудувати надпотужну конфедерацію країн, які будуть контролювати значну частину Балтійського, Чорного та Адріатичного моря, судноплавну частину Дунаю, древній шлях Київ-Регенсбург. Крім цього, це масштабна площа авіасполучення. Така конфедерація країн у разі об’єднання зможе швидко отримати надзвичайні прибутки до своїх бюджетів. Адже у новому Союзі виникнуть нові правила, за якими будуть змушені грати як східні країни (той же Китай), так і країни Західної Європи. Перенаправлення і освоєння такого потужного грандіозного фінансового потоку може стати вибуховим поштовхом для України та союзних держав. Адже мова йде про сотні мільярдів. Міжмор’я об’єднає головні слов’янські держави та історично й економічно пов’язані з ними. Економічна потуга Союзу дозволить сформувати і надпотужний військовий союз, який дозволить протистояти будь-яким геополітичним гравцям. І Україна тут зі своїм військово-промисловим комплексом, космічною галуззю та можливістю відновити ядерний потенціал має всі шанси задавати тон у такому об’єднанні.

Але у цій ідеї є найголовніша проблема – боротьба з корупцією. Без жорсткого викорінення мафіозних контрабандних схем ця ідея перетвориться у чергову балаканину про те, як би було непогано утворити такий Союз. Міжмор’я стане перспективним проектом, якщо усі фінансові потоки, що зараз контролюють олігархи, візьме під свій контроль держава, і весь цей фінансовий ресурс буде ефективно використовуватись державним бюджетом, а не олігархічними кланами. Потік із сотень мільярдів дозволить нам швидко здійснити потужний якісний стрибок у розвитку країни, модернізувавши Україну до рівня розвинених країн ЄС та США.

Але поки, на жаль, все зовсім інакше. Нам залишається спостерігати за діями влади і очікувати кроків з викорінення олігархічної мафії та потоків контрабанди.


Загрузка...