"Тіні забутих предків" – це передовсім заслуга Параджанова

Сходили сьогодні з Росітою і однодумцями на виставку “Тіні забутих предків”, присвячену легендарному фільму, в музей нашої гордості – Мистецький Арсенал, який більше за Лувр і Ермітаж.

“Тіні забутих предків” – це справді шедевр! Шкода, що назва найвідомішого фільму Сергія Параджанова виявилася дуже символічною у сумну епоху сьогодення. Нинішнє керівництво держави не приділяє належної уваги українській культурній спадщині.

Сотворіня “Тіней” – це заслуга багатьох людей: і головного оператора Юрія Іллєнка, і акторів, перш за все, Івана Миколайчука та Лариси Кадочникової, але, перш за все, це заслуга режисера Параджанова.

Сергій Йосипович Параджанов, який народився в Грузії, будучи етнічним вірменом, полюбив Україну всім своїм серцем і прославив її у своїх фільмах. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а великий польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.

У 1971 Параджанов був заарештований і засуджений до п’ятирічного ув’язнення за начебто гомосексуалізм, хоча в обвинувальному вироку були статті і “за спекуляцію” і “за український буржуазний націоналізм”, тобто совєти заплуталися у тому, які звинувачення вони висували Параджанову. Ясна річ, усі звинувачення були вигаданими.

“Гомосексуальна” стаття не давала йому шансів вижити. Однак він став неабияким авторитетом у тюрмі. “Ми комуняк завжди на словах мали, а ти — по-справжньому!” – сказали зеки, які прийшли засвідчити свою повагу до Сергія Параджанова в тюрмі…

Тільки завдяки міжнародній кампанії протесту Сергій Йосипович був звільнений. У одному з своїх інтерв’ю Параджанов сказав: “Всі знають, що у мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії”. 17 липня 1990 року він приїхав до Єревану, де через три дні і помер. Вічна пам’ять генію…


Загрузка...