Сьогодні варто згадати усіх жертв комуністичного терору

Нині роковини – 100-річчя Жовтневої революції.

Для України – це, без сумніву, горе.

Якщо лютнева демократична революція дала нашій нації шанс на свою державу – і ми ним не надовго скористалися. На відміну від латишів, литовців і естонців, які взявши цей історичний шанс, змогли втримати свою державність аж до Другої світової війни. і понад двадцять років незалежності цих народів мають в наш час свій результат: патріотизм, інакша ментальність, розвиток економіки, високі зарплати (в 5 разів вищі, ніж середні постсовкові), повноцінна євроінтеграція, соціальна захищеність людей, спокій, свобода, поступ.

А у нас – внутрішній розбрат все погубив. Дурнувату Центральну Раду знищив квітневий переворот 1918 року, коли за сприяння німецького посла барона фон Мумма Гетьман Скоропадський встановив проукраїнську диктатуру – і це була найкраща влада, яку ми мали у XX столітті. Так, це було в значній мірі зовнішнє управління, але для України принесло користь, бо найясніший гетьман вмів вдало використовувати підтримку німців і не менш вдало користатися в українських інтересах конкуренцію з ними за наші землі Австро-Угорщиною, відправивши послом у Відень не кого-небудь, а В’ячеслава Липинського.

Менше з тим, згодом і другий гетьманат був вбитий внутрішніми чварами. Зі Скоропадським воювали і соціалісти, і панславістські федерасти, і російські імперіалісти, і українські націоналісти, і місцевий олігархат.

Зрештою, це спровокувало Директорію, яка була приречена на смерть в силу своєї мертворожденності.

І закінчилося це більшовиками, які вбивали мільйони українців війнами, голодоморами, репресіями.

Особисто мою родину це теж зачепило.

Прадід Федір Олексійович Карп’юк (тато батька моєї мами, я мав щастя малим познайомитись з ним) згадував, як у його батька Олексія Михайловича забрали сорок гектарів землі. Він геть не був куркулем – у нього було вісім дітей. Ця земля була потрібна, щоб годувати їх. Але це забрали.

І так чи інакше, кожна українська родина постраждала внаслідок більшовицького перевороту.

Сьогодні варто згадати усіх жертв комуністичного терору: невинно убієнних, кинутих на війни, репресованих, позбавлених власності.

І більше ніколи не повторювати цю помилку, яка коштувала нам надто дорого.