Словаки вирішують долю вишеградської групи

Сьогодні вибори у важливій для нас сусідній країні — Словаччині.

Чекаю екзит-пол. Не так просто сказати, який саме результат найкраще влаштовує українські національні інтереси. Роки зо два тому я би сказав — нинішня ліберальна опозиція. Адже діючий керівник словацького уряду Роберт Фіцо, лідер умовно лівої популістської мегапартії із промовистою назвою SMER, якщо використовувати сленг — типовий “комсюк-барига” і люб’язний партнер російських державних холдингів, насамперед РЖД. А також, як ми пам’ятаємо, щось там плямкнув про Майдан і крізь пальці дивиться на розквіт військово-спортивних організацій “антизахідного” спрямування, за якими, вірогідно, стоять агенти російських спецслужб. Тобто, з такої ідеалістичної точки зору, непогано було би, якби словаки — за іронією долі їхні претензії до Фіцо в останній рік полягали в асоціальній політиці, а на його антибіженську риторику вони, здається, не купилися — відправили друга Роберта у відставку. Але є одне але ((с) Майкл Щур). У 2014-15 рр. бізнес з реекспорту газу до України став дуже вигідною справою. Послабшали і позиції ділових контрагентів Фіцо в Москві — так, втратив свою посаду Володимир Якунін, інші менш відомі потрапили під санкції. Нарешті, попри передвиборчі антиеміграційні заяви — словацький прем’єр у європейській політиці намагається не лізти поперед батька в пекло і не виходити з “берлінського фарватеру” як це зробили двоє колег по Вишеградській зоні — в Будапешті та Варшави. Між тим, після Мікулаша Дзурінди (1998-2006) словацькі ліберали демонстрували відсутність єдності та потужного лідерства, утворюючи нетривалі строкаті коаліції. Зокрема тому, що перетворилися з “націонал-лібералів” у звичайних “євро-лібералів”, чия платформа все більше розмивалася, а відтак ставала легкою жертвою трамбуючої пропаганди соціал-популістів.Тому є ризик, що навіть успіх (перше місце гарантовано за SMER, чи втримає вона на однопартійну більшість – шанси 35/65, найбільш вірогідний партнер — Словацька національна партія) матиме коротке життя. Тому з прагматичної точки зору — продовження каденції Фіцо на цей раз не виглядає особливо гіршим для нас, аніж зміна уряду — кращою, принаймні тому, що Словаччина ажніяк не є “слабкою ланкою” західного табору. Але з іншого боку, подальше правління SMER — посилить позиції неліберальної демократії, чиї перемоги ми вже спостерігаємо в Угорщині та Польщі. А як на мене, такий стан суспільства нагадує протофашистський. Відтак, якщо Роберту Фіцо судиться залишитись при владі, непогано б якщо його владу було обмежено не тільки президентом-лібералом Андрієм Кіскою, але й мадярською партією MOST-HID, та іншими політичними гравцями.

Максим Михайленко

Загрузка...