Щоб повірити у перемогу, необхідно подивитися на електоральні карти минулих років

За ці 26 років було багато всього, і перемог, і поразок,але головне досягнення полягає в тому, що країна вижила і вистояла, навіть не дивлячись на військову агресію ззовні.

За ці 26 років вийшли тисячі статей і книг в яких стверджувалося, що Україна ось-ось зникне зі світової мапи а українців, як нації – не існує зовсім. З роками гора цієї макулатури зростала, а Україна продовжувала кожного серпня святкувати дні народження.

Половину тих, хто передрікав нам крах і смерть, можна побачити сьогодні вже хіба що на меморіальних дошках та цвинтарних пам’ятниках, а Україна жива. І з кожним роком тільки глибше вростає корінням в історію.

Проблем поки що більше, ніж досягнень. Часом здається, що все навколо жахливо і безнадійно. Хтось вважає, що єдиний вихід – виїхати з країни. І лише озирнувшись назад, можна зрозуміти, який великий шлях вже пройдено і скільки вдалося досягти.

Коли мені здається, що у нас все зовсім погано, я весь час повторюю один і той же трюк. Відкриваю електоральні карти 1998-1999 років.

Сьогодні вже важко повірити, що таке колись могло бути. Взагалі не зрозуміло, яким дивом країна змогла вибратися з цієї дупи.

Тим не менш, ми це зробили. І якщо Україні вже вдалося пережити ЦЕ, то і все інше якось перетравимо.