Що криється за зближенням Росії і Туреччини

Одна з центральних подій, ключова домовленість, яка турбує світ, – це можливість закупівлі Туреччиною російських комплексів протиповітряної оборони С-400.

У засобах масової інформації було повідомлено, що Туреччина внесла передоплату за цю поставку. Скандальне питання.

Туреччина зазнала критики з боку НАТО, оскільки це дуже нетипова поведінка для країн НАТО – закуповувати військове обладнання, яке виробляється країнами-нечленами Альянсу. Але це теж важливий показник рівня стратегічності відносин, тому що у комплекса С-400 є система не лише протиповітряної, а і протиракетної оборони.

Росія звичайно би не продавала ці комплекси, зокрема, після ситуації із збиттям російського літака у Туреччині, якби не була переконана у позиції Туреччини.

Питання Сирії насправді є ключовим питанням для обох держав. Тому що для Туреччини Сирія – це питання Курдистану, можливості створення незалежної курдської держави, що вважається Туреччиною одної з центральних загроз для національної безпеки країни.

А для Росії це питання фактично прискореного руху в сторону стабілізації ситуації в Сирії, збереження стабілізації режиму Башара Асада, а отже вивільнення російських ресурсів і зняття політичної, економічної і військової напруги з Росії у зв’язку з її участю у цьому воєнному конфлікті.

Тому Реджеп Ердоган та Володимир Путін на вчорашній зустрічі погодили і ще раз підтвердили позиції про територіальну цілісність Сирії, про роботу над створенням зон безпеки.

В принципі позиції сторін поступово зближуються багато в чому. Туреччина і Росія знаходять спільну мову у питаннях Сирії, у торгівельному обороті – вони фіксують позитивні розростання – 22% цього року.

Росія є важливим і торгівельним, і політичним партнером для Туреччини. І вага її збільшується. Швидше за все, Туреччина використовуватиме Росію у торзі з країнам ЄС, країнам НАТО і зі Сполученими Штатами Америки.

Тому Туреччина грає достатньо егоїстично, вважаючи, що країни заходу, країни НАТО не виконують свої партнерські зобов’язання перед нею, і достатньо жорстко проводить лінію, яка звичайно не подобається партнерам на заході.

Наскільки далеко це зайде? Це може показати лише час, тому що в принципі, окрім зацікавленості країн одна в одній, є важливі протиріччя, і достатньо серйозні – і в чорноморському регіоні, і на Кавказі, і залишаються в Сирії. Це зближення, яке може стати стратегічним, а може бути лише тактичним і маневреним обох країн.