Російська культура історично крихка, якщо злегка вдарити правдою – вона розбивається

Російська культура історично крихка, немов гжельский фарфор – якщо трохи вдарити правдою, зовсім трохи – вона відразу розіб’ється.

Наприкінці 80-х і початку 90-х мої батьки (як і всі нормальні люди того часу) займались спекуляцією дефіцитних товарів.

Мама Oксана їздила у традиційну і близьку Польщу, беручи в лікарні на роботі відгул/відпустку/вихідний. Тато Сергій натомість їздив не у такі рідні западенцям Польщу/Словаччину/Угорщину, а навіщось – у Китай. чому саме у Піднебесну – пояснити толком не міг (очевидно, схильність до авантюр у мене в крові), але менше з тим.

Не весь китайський товар ішов додому, щось лишалось вдома. У мене в 1994 році була панда на батарейках, яка ходила – це було неймовірно круто. Дякую, Тато.

Затим Оксана Василівна віджала мою панду в своє відділення “педіатрія нумер два” (у кого вдома є дитячий лікар – знають, що алкаші, наркомани та ігрозалежні – і то менше з хати виносять). Натомість вдома з’явився дивної краси китайський сервіз. Білий з синім. З дитинства люблю це поєднання кольорів, справжній каоліновий фарфор.

Всякі мисочки/чашечки і навіть китайські палички для їжі (ясно, що ними ніхто ніколи не їв: по-перше, ніхто тоді не вмів; по-друге, вони поважно стояли в серванті і зверхньо дивились на гостей). Мисочки/чашечки інколи – у випадку особливих подій – використовувались (Тамара приїхала з Гамерики, привезла усім нові футболки; пані Оксана приймає лікарів з Італії; дід Володя забухав).

І яке ж було моє здивування, коли під час навчання у художній школі, я побачив приблизно те, чим гордились вдома… однак, називалося воно “гжельський фарфор”.

***

Гжельський фарфор, итит вашу мать налево, московиты, “народ-богоносец” начали изготовлять в 1663 году, во время царствования Алексея Михайловича.

Китайская фарфоровая традиция росписи белых каолиновых глин с использованием исключительно белого и синего цветов появилась во время династии Хань в третьем веке до нашей эры. 1800 лет (!) разницы совсем ничего, правда?