Радянський Союз перетворив жінку із матері на знаряддя праці

Одна із найбільших ран, яку наніс Совєцький Союз за час свого панування над Україною нашому народу – це перетворення жінки на засіб виробництва, так звана “протералізмація жіноцтва”.

Оскільки большевикам для “перемоги комунізму” потребно було більше робочих рук та руйнація патріархальної сім’ї, совєцькій державі жінку в примусовому порядку відправлено було на заводи та инші найми, позбавлено тим самим її природного стану – матері та берегині. При цьому більшість “хатніх обов’язків” залишилась за жінкою, однак, в таким умовах, і мови не могло йти про справжню – велику традиційну українську сім’ю.

Цей же стан речей із успіхом був збережений і в постсовєцькій капіталістичній “незалежній Україні”. Максимізація прибутків інтернаціонального капіталу вимагає нещадної експлуатації жінки. Праця для жінки сьогодні – засіб для виживання, в супереч, а не завдяки якій, жінка стає матір’ю. Більше того – надзвичайно поширеним є упереджене ставлення до жінки при прийомі на роботу саме через те, що, рано чи пізно, та звільниться чи візьме тривалу відпустку по догляду за дитиною. Тому часто жінка розцінюється як “ненадійний” гвинтик у механізмі експлуатації праці.

Наше завдання – руйнація цієї системи, побудова національної держави, у якій жінка отримає свободу праці, що для неї означає – свободу від праці. Природним є стан, коли чоловік у сім’ї має дохід, що здатен забезпечити потреби всієї сім’ї. Додаючи до цього держану підтримку молодих сімей у житловому плані та материнства, національна держава має забезпечити кожній жінці можливість бути матір’ю, господинею, і вдаватись до праці за межами родинного кола лише в цілях особистісного розвитку.

Тільки відродження великої сім’ї та повернення жінці щастя материнства здатне повернути нашій Нації – силу, а нашій Державі – велич!

Зентропа 


Загрузка...