Путін намагається створити ілюзію масштабного впливу РФ на арабський світ

Візит Путіна на Близький Схід мав продемонструвати, що зовнішньополітичний порядок денний на нинішньому етапі превалює над внутрішнім. Навіть в умовах президентської кампанії, яка де-факто стартувала.

Третє за два останніх років оголошення про виведення російських військ з Сирії – це, безумовно, кумедно.

Кремль намагається довести кілька тез: про перемогу над ІДІЛ (сумнівно), про легітимність режиму Башара Асада (західні країни все ж не можуть з ним впоратися), про спроможність діяти на Близькому Сході як США – переважно бомбардуваннями та ракетними ударами. Ця тактика, до речі, спричиняє чималі жертви серед мирного населення, проте їх у Росії не рахують.

Зменшення контингенту на базі Хмеймім має бути компенсоване розміщенням російських військових літаків на єгипетських базах.

Це рішення має вагу швидше у дипломатичній парадигмі, ніж військово-політичній. Військово-політична співпраця з Каїром та Дамаском має створити ілюзію колишньої могутності Москви, масштабного впливу СРСР на арабський світ у 60-70-х роках ХХ століття.

Власне, як і переговори Путіна з Реджепом Ердоганом – жест показовий на тлі визнання Трампом Єрусалиму столицею Ізраїлю.

Президент Туреччини, як відомо, це рішення Вашингтону засудив. От і Путін намагається продемонструвати, що Росії до снаги вести самостійну гру на Близькому Сході, хоча він забуває, що у США можливостей для посилення позиції куди більше, ніж у Росії.

Загрузка...