Треба починати з відсторонення від керівництва обороною мародерів, шахраїв, злодіїв і невігласів

Наразі наші оборонні можливості це наше все, просто тому, що без них не буде нічого іншого.

Оскільки офіційним джерелам в частині аналізу, висновків і публічних прогнозів вірити не можна анітрохи, зростає відповідальність експертів. З незалежними експертами в галузі оборони у нас зовсім погано. Переважно такими вважають популярних блогерів, які здібностями публіциста замінюють відсутність фундаментальних знань у воєнній науці і військового досвіду.

Зовсім погано, якщо такими експертами вважають пропагандистів влади. Найбільш поширеним прийомом таких пропагандистів, часто дійсно талановитих, є констатація дійсних проблем і зміщення акцентів з помилок/саботажу/шкідництва у воєнному будівництві на пропагандистські штампи “АТО, Путін нападе, Захід нам допоможе”.

Наразі навіть ці пропагандисти мусять визнати, що всі обіцянки і переможні реляції від Порошенків/Яценюків/Турчінових/Полтораків є у кращому разі маячнею.

Що ми маємо зараз, на четвертому році невизнаної господарями тих пропагандистів війни Московії проти нас?

1. Збройні Сили України

– некомплект особового складу, за якого військові частини і підрозділи вважаються небоєздатними. Небоєздатними за такого некомплекту вважають в будь-які країні світу, за винятком України. Комплектування війська заробітчанами провалилися, іншого нічого запропонувати не можуть ;

– низький рівень підготовки особового складу. Кращий, ніж був у 2014-2015 роках, проте низький. За некомплекту людей, застарілого озброєння і військової техніки, часто не справних, недостатньому фінансуванні потреб оборони важко мати кращий. Той час, який війська мають на підготовку, витрачається з сумнівною ефективністю. Чого варті лише тренування у форсуванні Дніпра: для чого вони зараз? Невже це головне, що мають робити наші війська зараз в так званому АТО? Чи наш Генеральний штаб вже планує наявними ресурсами форсування Дона і Волги? Заяви про сержантський корпус не мають під собою реального підґрунтя. Хоча б тому, що держава не спроможна гаслами “заробітчанин, тобі місце в армії” заманити у війська потрібну кількість кадрів відповідної якості;

– система озброєння і військової техніки нижча за плінтус. Значну частину того, що було на ходу, ми втратили у 2014 році через бездарне планування військової кампанії і таке саме бездарне управління нею. З того часу залишки озброєння вичерпують ресурс швидше, ніж наші підприємства відновлюють і ремонтують той мотлох. Те, що виробляють, часто не відповідає пріоритетним потребам, хоча б славнозвісні катери Порошенка. Серійного виробництва просто нема. Це стосується всього: авіації, ППО, систем управління військами і вогнем, зв’язку, розвідки, РЕБ. Автомобільна і бронетанкова техніка, артилерія так само в гіршому технічному стані, ніж у 2014, бо закони фізики не обманути наказами міністра і постановами уряду;

– відсутність потрібної кількості боєприпасів за всією номенклатурою вже створює проблеми для повноцінної бойової підготовки. У разі великого наступу ворога буде ще гірше, ніж було у 2014 році.

2. Воєнна економіка

– її нема. Просто нема як такої. Всі ті чисельні виставки, презентації, репотртажі є фейком, містифікацією, обдурюванням українців;

– нема серійного виробництва озброєння і військової техніки. Взагалі. Крім Порошенківських катерів, яким нема чого робити у звільнені окупованих територій і у відбитті можливого великого наступу ворога, і мінометів Пашинського, від яких гинуть наші бійці. Відновлення старого мотлоху ведеться темпами, які не компенсують навіть його природне старіння і вихід з ладу;

– нема належної воєнної інфрастуктури. Лише зараз почали обіцяти щось робити;

– відсутнє виробництво боєприпасів.

3. Зовнішня політика

– повний провал. Нема зброї, нема ленд-лізу, нема прямого постачання озброєння, віськової техніки, боєприпасів, обладнання, матеріалів. Потребою в такому постачанні можновладці раніше аргументували неоголошення воєнного стану. Причина зокрема в тому, що “західні партнери” не довіряють українській владі, не вірять в її готовність дійсно воювати за незалежність і територіальну цілісність.

4. Інформаційна війна

– повна поразка в інформаційному протиборстві з Московією;

– зосередження зусиль державної пропаганди не проти зовнішнього агресора, а проти внутрішнього добровольчого і волонтерського руху, патріотичних сил.

Це все відомі речі. В чому ж причини такого стану? На поверхні відповідь: не вистачає ресурсів. Проте це поверхнева відповідь. Правильна відповідь в тому, що нинішня українська влада замість створення таких ресурсів, замість створення умов для збільшення виробництва, замість мотивування громадян обороняти країну, замість спрямування наявних ресурсів на розвиток, замість вилучення ресурсів у олігархів для розвитку оборонного виробництва переймається винятково особистим збагаченням і знищенням можливостей створити будь-яку альтернативу їй.

Що буде? Якщо нічого докорінно не змінити, у разі великої війни наші війська на Сході будуть розсічені, частково оточені, ті, що не встигнуть відійти на Правобережжя, будуть або знищенні, або потраплять в полон. Захистити Лівобережжя Збройні Сили в нинішньому стані не спроможні.

Що робити? Якщо брати суто воєнно-технічні і воєнно-організаційні заходи, треба негайно розвивати масовий озброєний військовонавчений резерв, забезпечити його крім калашматів протитанковими засобами, кулеметами, снайперськими гвинтівками, засобами для мінування, засобами зв’язку. Створити умови, щоб громадяни ХОТІЛИ бути в такому резерві і навчатися в ньому, бо в примусово-мобілізаційний спосіб його не створити. Нам потрібні сотні тисяч, мільйони озброєних і готових захищати нашу землю громадян. Це єдиний спосіб зупинити розвиток агресії Московії за тих умов, які вже створили наші можновладці. Це безпосередньо потребує закріплення законом права громадян на зброю і збройний самозахист.

Якщо діяти системно, починати треба з відсторонення від керівництва обороною мародерів, шахраїв, злодіїв, невігласів. Далі перетворити країну на військовий табір. Це не загальмує економіку, навпаки, буде потужним допінгом для неї за правильної податкової і митної політики, залучить прямі інвестиції з закордону.

У такому разі буде і зброя з Заходу. Бо зброю дають тим, хто готовий воювати, хто готовий боротися. Баригам зброю серйозні гравці не дають.

Для того необхідно усвідомити: без перемоги над внутрішнім ворогом неможливо здолати агресію Московії.

Мій прогноз такий: за цієї мародерської влади ми остаточно втратимо обороноздатність, залишки незалежності і суверенітету, потрапимо під зовнішнє управління нашими територіями, можливо, з боку різних країн.

Для того, щоб Україну не втратити, мародерів треба усунути від державного управління назавжди.