"Православний талібан" відкине Україну в середньовіччя

Думав за наших попаданців і причини їх агресії.

Кумедно, що люди які мріють про якийсь православний талібан, пропонуючи це, як окремий шлях для України, категорично не хочуть помічати, що він то вже давно побудований за поребриком. І в чому у них-бідолаг тоді проблема, не зрозуміло? Ось він, омріяний православний талібан, накритий на столі, з усіма приборами і примочками. Ох*ївша диктатура, ох*ївши попи, ох*ївша охранка, ніякої гейропи, все по свистку, церква-кухня-телевізор. Все гарно, побілені бордюри, навколо коварні вороги з сатанистськиим сміхом дивляться на тебе, як на папуаса, казачки з нагаєчками, окремий шлях, колокольний звон дін-дон.

Людей, які побудували цю всю не*біческу красу в країні, що знаходиться від нас на сході, можна назвати “попаданцями”, по аналогії з їх любимим жанром бульварної фантастичної літератури. Попаданець попадає в сінкретичний світ заміксований з православія, совка, дєди воєвалі і царя ніколая-кровавого-мученика причисленого до ліку святих. Суспільний устрій заморозився на перехідному етапі з рабовласництва у феодалізм. Короче, все тіп-топ, як хотіли, як мріяли. Їхний ісконний попаданец вже попав куди йому треба, бо виклик суспільства був настільки потужний, що прийшлось побудувати цей картонний попаданський світ на державному рівні.

Наш же попаданець, який теж ніяк не може справитись з викликами сучасності, дуже страждає. Бо суспільство опинилось далеко попереду від його уявлень про ідеальне. В цьому для нього власна трагедія і побутова біда. Йому хочеться збудувати тут якусь середньовічну Україну, якої ніколи не існувало ніде, окрім його уяви. А суспільство клало болт на ці бажання. Тому він попаданець подвійний, бо не реалізований.

А люди не реалізовані, як відомо, схильні до агресивної поведінки. І через цей фактор починається легкий локальний православний талібан, що виражається в нашому ландшафті у вигляді біганини з сокирою за кумом.

Швидше за все проблема у них в відсутності системної освіти, яка впливає на вміння будувати причинно-наслідкові ланцюжки. І це їх власна трагедія, про яку вони нам охоче розповідають і хто як може демонструє.

Олекса Манн


Загрузка...