Правоохоронці успішно імітували покарання вбивць Гонгадзе

Сьогоднішній День пам’яті жертв політичних репресій символічно збігається із днем народження замордованого журналіста Георгія Гонгадзе.

В цьому пантеоні закатованих і вбитих стоїть і він – жертва олігархічного режиму Кучми. Гонгадзе присвятив своє життя боротьбі за правду, за неї і загинув.

Імітація покарання винних в цьому злочині вдалась: в 2008 було визнано винними у його вбивстві і засуджено на строк від 12 до 13 років трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження та кримінальної розвідки МВС; в 2010-2011 Олексій Пукач, що на момент вбивства Гонгадзе обіймав посаду начальника Головного управління кримінального розшуку МВС, зізнається, що власноруч скоїв вбивство, але зробив це за усним наказом тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченко, за відома президента Леоніда Кучми та його помічника Володимира Литвина.

Проте Кравченко вже не міг дати жодних свідчень, бо ще в 2005 “застрелився” двома пострілами в голову. На основі цих свідчень Пукача, тоді ж в 2011, ГПУ для видимості порушила кримінальну справу проти Кучми, але в тому ж році Печерний суд визнав незаконною і скасував цю постанову.

У залишку маємо ліквідованого Кравченко, засудженого на довічне ув’язнення Пукача і трьох міліціонерів, які вже відбули покарання і вийшли на волю. Кучма топить Україну у перемовинах так званої групи по врегулюванню ситуації на сході, а Литвин засідає в українському парламенті, як діючий народний депутат.

Чи можна уявити, щоб десь в цивілізованих країнах після таких тяжких звинувачень у вбивстві журналіста колишній президент і його помічник не лише не були притягнені до відповідальності, а й продовжували обіймати високі державні посади та брати участь в політичному житті? Це ганьба і перед мертвими, і перед живими, і перед нащадками.

Розслідування вбивства Георгія Гонгадзе має завершитись суворим судом над всіма, без виключення, причетними до цього злочину. Збудувати державу, де панує верховенство Закону, можна лише на фундаменті справедливості, в тому числі і історичної.

Вбивство Гонгадзе з кожним роком відсувається все далі в історію. Не можна допустити часу, коли підуть з життя ті, хто має понести покарання – вони мають постати перед судом тут і зараз