Наш сегмент Інтернету – типовий жіночий колектив

Підсвідомість створена так, щоб забезпечувати вдалу охоту та виживання.

І ось ця машина, заточена під битви з дикими звірами, потрапляє в сучасні міста – місця зі штучно завищеним порогом безпеки та комфорту.

Але: без потрібного навантаження підсвідомость не може – машина не матиме відповідного палива.

Що розпочинає робити підсвідомість в такий ситуації?..

Правильно: штучно створює навантаження на ти враження, які є – які вони вже ні є.

Люблю спостерігати за людьми, і наспостерігав:

– середній міський мешканець з походу на обід може зробити драму такого масштабу, якого б його первісному пращуру вистачило б на триденну битву зі зграєю печерних відмедів.

Або солдату на фронті – на взяття наодинці ворожої столиці.

Трагедія ж, яку сучасна людина може зробити у разі відключення Інтернету, навіть, еквіваленту не має.

Хиба що, Великий потоп.

Так що, любі, це у вас більшою частиною не “важке життя” та “великі драми” з нещасним коханням.

Це ваша підсвідомість примушена каскадним імпедансом вичавлювати з ниціх привидів потрібне йому для роботи навантаження.

Тепер, завдяки штучно завищеної безпеці та комфорту, українські міста переповнені функціональною гормональною диспропорцію, жіночими гормонами.

“Тепер і у чоловиків” (с).

І відповідно – жіночими драмами та відчуттями.

Усе це народжує жіноче світосприйняття і бабині засоби реагування на виклики:

– створити катастрофу на ровному місці і сісти її обстраждовувати та обмовляти з подругами.

І хай би жінки гралися у своє, але усе це давно перейшло на їх чоловіків.

Лише коли, нарешті, вискакуєш з міста у степ, розумієш – наскільки спотворена гормональна обстановка у місці, яке ти залишив; стає зрозумілим, чому на Січ жінок не пускали.

Лише близько до фронту, під вітром, що випрасовує полотна трави, почуття стають простими та ясними, свідомість – прозорою, а страшне гормональна бабська неприродна агресія, яке вирує столицями – зникає.

Лише в АТО кристально чистий сміх викликає переважна більшість страждань по АТО, які фемінні міста плекають, для того, щоб життя (не дай Боже!) не ставало простим та радісним, бо нема ж буде, людоньки, що переживати.

Перше, що починає кидатись в очі вже у Харькові – це засмиканні засмиканними жінками чоловіки. Злі, рухи рвані, погляд зацькованний, настрій – істероїдний.

У всіх – величезні проблеми, всі переживають та долають. Борються.

Українське суспільство наскрізь спотворене фемінністю. Додайте соціалізм, як стріжневу його опору, як суспільний поклад, якій покликаний нищити чоловіків, як чоловіків, і ми матимиме те, що маємо.

До того ж: уряд плекає соціалізм і шукає “стабільності” або, принаймні, “сталого розвитку” там, де треба шукати Великого Походу та Реконкісти, Великої Експансії.

Відповідно, наданий Україні потенціал не спрямовується на прогрес, а замикається на себе та поступово перегорає у нескінченному дрібному побутовому мексиканському серіалі, перетворюючи велику націю на бліду спірохету.

Фемінне суспільство у фемінному світі, якій зрізає усе видатне та конкурентне і примушує до “рівності” та “турботи”, створене переляканими Другою світовою людьми, вихованими жінками зі зламаною долею.

Фемінна логіка, фемінні реакції, фемінні прагнення.

Бабині сльози про те, як “…усе погано” і “…буде ще гірше”.

Але, Бог надіслав війну, тому, надія на виправлення – є.

Нагадую, що головною чоловічою відмінністю є безтурботність (безмятежность).

Нема і не може бути неякіх проблем.

Є лише кайф та полювання.

——

Окрім війни, є ще дві новини, гарна та весела.

Гарна:

– судячи з кількості “зради, нещасть та боротьби” у нас – дуже здорова нація, створена для великих навантажень та подвигів.

Нажаль, ця нація дурно вихована і шукає ці подвиги у лайках на парковках з наступними безжальними боями з цього приводу, тут, у ФБ з приводу бездіяльності “злочинної влади”.

Типові бабські претензії.

Наш сегмент Інтернету – типовий жіночий колектив: з ретельним відслідковуванням один одного, нескінченними плітками, чорноротістю, заздрощами, об’єднаннями, де усе один іншого терпіти не можуть, але змушені емоціонально підтримувати та “дружити” проти третіх осіб, “оцій бляді”, що наважилась мати відмінну від інших думку.

Весела:

– а що буде, коли, навіть, побутових “проблем” не стане?..

Бо усе будуть робити суцільні роботи?..

Тож, недарма, американці, одночасно з розвитком робототехніки, кидають величезні ресурси на вихід у Глибокий Космос.

Не можна людині без справжніх навантажень.