На Заході недооцінюють рівень цинізму у посткомуністичних країнах

Передвиборче протистояння двох праворадикальних партій в Угорщині призводить до карколомних наслідків – і зовсім не тільки в угорсько-українських стосунках.

Те, як в Угорщині атакують американського мільярдера і філантропа Джорджа Сороса, дозволяє згадати найчорніші сторінки історії минулого сторіччя.

Я розумію угорських інтелектуалів, що звернулися із протестом до прем’єра і лідера правлячої партії Віктора Орбана.

Бо коли депутат цієї партії хизується прізвищем Сороса, написаним на шкірі забитої свині, це за кордонами добра і зла.

Однак Орбан навряд чи прислухається до цих інтелектуалів. Вони йому не потрібні, як не потрібний і сам Сорос.

Іронія долі в тому, що свого часу Орбан скористався стипендією й репутацією Фонда Сороса для будівництва своєї кар’єри і приходу до влади. Він був одним з найяскравіших відкриттів Сороса в Угорщині. Для Сороса та інших західних доброзичливців це мало б стати серйозним уроком. Але не стане.

На Заході явно недооцінюють рівень цинізму у країнах центральної і східної Європи по десятиріччях комунізму. Коли виживаєш – тобі не до цінностей.

Проте імітації цінностей ти вчишся на відмінно. Й говориш саме те, чого від тебе бажають почути. Так західні інституції стають спонсорами перемоги авторитаризму і корупції.

Так було у 90-і роки в Угорщині. Так сьогодні відбувається в Україні.