Криза – найкращий ґрунт у підготовці революційних перетворень

“Криза, – писав видатний економіст, соціолог і філософ Карл Маркс, – кращий ґрунт у підготовці революційних перетворень”.

У свою чергу економічний пророк і засновник теорії економічних циклів Микола Кондратьєв також трактував ті самі перетворення досить широко.

Тому, можливо, до середини XXI ст. ми побачимо у світових лідерах не низку країн Європи та Америки, як це було протягом не менш двох останніх століть, а інші країни з інших континентів.

Можливо, саме в ці роки наш світ стоїть на порозі такої потужної науково-технічної революції, що всі попередні досягнення всім нам здадуться просто “кам’яним століттям”.

Анітрохи не сумніваюся, що і наше українське суспільство зазнає фундаментальних перетворень, вбере в себе найкращі риси від нинішнього капіталізму та інших соціальних систем. Адже останніми роками не тільки ми, а й весь світ зазнає найбільшої за всю історію соціально-економічної кризи, що сприяло появі величезного інтересу до праць Маркса та Кондратьєва.

І ще дуже сильно проявиться у нас яскрава очисна риса поточної великої кризи – вона скине багатьох представників із сьогоднішніх політичних і бізнесових еліт, а отже, не за горами той час, коли в Україні з’являться нові великі національні компанії та бренди, на весь голос заявлять про себе молоді політики, науковці та підприємці.

Знаю дуже багатьох молодих підприємців та науковців, які з інтересом обговорюють спадщину економічних пророків. Вони вже знають, що основна суперечність капіталу, як писав Карл Маркс, у тому, що товари виробляються величезною масою людей. Але засобами виробництва (заводами, комбінатами та акціонерними товариствами) володіє купка “обраних” або олігархів. Інтереси цього капіталу і всього суспільства є неймовірно, майже полярно далекими, як і прірва між багатими і бідними. Зокрема, за твердженням аналітиків Федерації профспілок України, ця різниця між найбагатшими і найбіднішими українцями може досягати понад 50 разів. Саме ця суперечність породжує безліч диспропорцій, які штовхають суспільства до все нових і нових криз.

Але чому зубожіння найманих працівників призводить до кризи? Як відомо, капітал зацікавлений в отриманні максимального прибутку. Саме тому і наші олігархи також активно шукають ринки все більш дешевої робочої сили, де б зарплата становила сущі копійки.

У результаті роботодавці платять своїм працівникам все менше грошей, однак реальне зниження зарплат неминуче призводить до кризи самого капіталу. Адже на гроші, які отримують наймані фахівці, вони здатні придбати все менше товарів і послуг. Відповідно вироблені товари накопичуються на складах, і частка нераскупленного постійно зростає. У свою чергу для капіталу виснажується фінансовий потік прибутку, який і повинен розкручувати виробництво.

І ось нарешті настає такий момент, коли через недоотриманий прибуток (люди залишають на ринку все менше і менше грошей) капіталіст змушений тимчасово або зовсім зупиняти виробництво. Що і відбувається наразі, особливо в українській промисловості, де, за даними Держстату, у квітні 2017 року промвиробництво знизилося на 4,6% порівняно з квітнем 2016 року. Отже, роботодавці, знижуючи зарплати, грубо кажучи, кусають за хвіст самі себе. Усе це економічні пророки довели давно і попередили майбутні покоління. То невже для того, щоб залучити в країну іноземні інвестиції, досі потрібно формувати так країну, де люди будуть жити гірше і бідніше за інших? Тобто, чим більше вдасться знизити життєвий рівень населення, тим більш привабливою стане країна для капіталу.

Цікаво, чи ця велика криза є останньою? Маркс свого часу стверджував, що, поки суспільство не зверне зі шляху капіталізму, воно буде крокувати з кризами пліч-о-пліч. Кондратьєв у своїй теорії пророкувань був ще більш конкретним, тобто за його діаграмою довгих хвиль ми можемо очікувати такого серйозного потрясіння в період з кінця 40-х до початку 60-х років поточного XXI ст. При цьому важливо знати, що багато філософів і пророків минулого незмінно зазначали, що, мовляв, кожне покоління має пройти через війну, щоб отримати негативний досвід і навчитися цінувати мир.

І, відверто кажучи, тепер у колі своїх колег все частіше доводиться чути, що довгі кондратьєвські цикли або хвилі – це вже явище не стільки економічне, скільки глобальне, вони накладаються на всі сторони суспільного життя. Тому кожні 40-50 років різні суспільства в нашому світі зазнають не тільки економічної, а й системної кризи. Судіть самі, з історії ми знаємо, що за цей період застарівають не тільки виробничі технології, а й соціальні устрої суспільств, де вже прогресують застій і відсталість у науці, політиці, мистецтві. Ось на таких історичних етапах розвитку кардинального оновлення і серйозних змін потребує чи не весь суспільний організм.

Отже, яким буде, наприклад, наше суспільство у XXI ст., вирішується саме в ці поточні роки. Як би це пафосно не лунало, однак саме нам випало жити на одному з найкрутіших історичних поворотів. Відповідно, неймовірно сильно зростає ціна і значимість справ і вчинків, оскільки кожна серйозна помилка і прорахунок політика, вченого і підприємця – це куля, яка посилається в майбутнє наших дітей. Якраз про це і попереджають Карл Маркс і Микола Кондратьєв, підкреслюючи, що кризи і є негативним досвідом. І можна навіть сказати, що це своєрідна розплата дітей за грубі помилки і гріхи батьків.

Якщо це так, то в нас, покоління батьків, з’являється дуже значуща і конкретна мета: чим менше ми припустимося масштабних помилок і прорахунків в економіці, політиці та культурі, тим меншу ціну заплатять наші діти й онуки.