Конгрес США має ухвалити акт, що фіксуватиме на рівні законодавства невизнання анексії Криму

Коли я пишу про Трампа, обов’язково половнина коментарів буде про те, що “треба самим перемагати”, “треба наводити лад у державі” і т.д.

Цього ніхто не заперечує. Той факт, що ніхто не буде займатися проблемами України, якщо це не будуть самі українці – він абсолютний та зрозумілий.

Але це ж не привід спускати в каналізацію дипломатичні можливості та потенціал?
Найкраща війна – та, яку ти виграєш, не починаючи.

Ясно, що хто не був би президентом США – він за нас звільняти Україну не буде. Та, мабуть, і дієвої допомоги не надаватиме.
Що нам потрібно від США в плані дипломатії?

Найперше – ухвалення Конгресом акту, що фіксуватиме на рівні американского законодавства невизнання анексії Криму.

Це дуже-дуже важливо. Чому? Росії не просто треба було захопити Крим. Якраз це було для них найменш складною частиною плана.

Треба забезпечити легітимацію цього захоплення, і тут вони нічого зробити поки не можуть. Якщо США чітко вкажуть, що ЦЕ НЕ БУДЕ ЗРОБЛЕНО НІКОЛИ, то це змусить Росію рано чи пізно переглянути свою політику. Більше того, це змусить їх рано чи пізно розпочати реальні переговори.

Що робить Трамп. Він дає Росії надію, що вона зможе все “повирішувати”, а, отже, авантюра в Україні провожується на невизначений термін.

Що найбільше вражає. Трамп всю цю чухню несе давно. Явно з “допомогою” своїх проросійських радників, бо, за великим рахунком, йому самому плювати на цю Україну (як і іншим тамтешнім політикам, що цілком зрозуміло).

Чого я не розумію. Є потенційний президент США. Для нас важливо, щоб США притримувалися певної лінії поведінки.

Чого ніхто у нас не шукає “виходів” на Трампа? Не намагається лобіювати свою позицію? Адже завжди серед республіканців були впливові представники української діаспори.

Чого ми не “підстраховуємось”, не намагаємось тиснути? Наприклад, не запускаємо якісь анти-трампівські кампанії у контексті Криму, аби показати значимість цього питання.
Адже кандидат-республіканець просто прагматик. І він говорить те, що він говорить, лише тому, що вважає, що це – найвигідніша стратегія.
Чого ніхто не хоче показати йому, як він помиляється?