Коли Луценко на Майдані загравав до Беркуту, я зрозумів, що у владі він нічого не змінить

Зараз бачу як багато френдів пишуть пости, прогнозуючи дії Юри Луценка. І багато сумніваються у своїх песимістичних прогнозах, мабуть десь у глибині душі вони сподіваються на краще. Розумію, підсвідомість в самих безнадійних ситуаціях генерує надію на щось краще. Але в справі з Луценком, як на мене, то це все рівно, що сподіватися на те, що “Зємля налєтіт на нєбєсную ось”, так саме як сподіватися, що Шаріков стане людиною.
І ось чому я так думаю. В мене є одна історія.
Коли Майдан перейшов у гарячу фазу на Грушевського, я часто ходив на “ранкові зміни” на барикади, хоча б для того, щоб була присутність людей (бо о 6-8 ранку було дуже мало людей, всі йшли хто на роботу, хто відсипався після нічних баталій). Кожного ранку хтось приходив з “еліти” вразумлять беркутню – то були попи, якісь відставні генерали, зірки естради, політики тощо. Одного дня з ранку завітав Ю. Луценко зі світою та матюгальником. Він почав промову до беркутні, мовляв, “переходьте на наш бік”, тощо. Але я звернув увагу на те, як він з ними говорив, заради “ефекту”. А говорив він приблизно так “хлопці, ви ж мене пам’ятаєте, ви ж у мене як у бога за пазухою були, я ж вам і квартири і премії давав і пестив вас, соколи мої. Гарантую, що якщо ви перейдете на нашу сторону, то ніхто вас пальцем не зачепить.” тощо. З боку це виглядало приблизно як колишній господар подвір’я, котрого побили та вигнали з хати, а пси залишилися за парканом і цей побитий колишній господар розмовляє з його собаками, котрі тепер вже служать “новому господарю” і пси ці його не признають, а він намагається добитися прихильності колишніх своїх псів, в обмін на кісточки… Тоді в мене пролунала думка, що якщо якимось чудом зміниться і ці, як “опозиція” прийдуть до влади, то нічого не зміниться. Я дуже добре пам’ятаю цей момент сумніву тоді, холодним морозним ранком. Дуже жалкую що не записав це на відео (було реально холодно). Сподіваюсь, у когось є це відео – хто знає, підкажіть де воно лежить – бо дуже показове

Eugene Bagpiper Dudar
Загрузка...