Іноземні інвестори цілком закономірно відмовляються ввозити гроші в Україну

Іноземні інвестори відмовляються ввозити до нас гроші, тим більше сто разів відповідати на одні і ті ж питання чиновників, мовляв, звідки будете перераховувати гроші, чи є документи на їх походження, на які цілі ввозите та інше.

Такі ж зараз величезні проблеми і щоб ввезти гроші з офшорів в Україну – замучитеся співробітникам НБУ доводити, що ви “білий і пухнастий”. Такого немає ні в США, ні в Китаї, ні в країнах Євросоюзу.

Коли до них заходять гроші інвесторів – ніхто не створює їм перешкоди, інвестиції легко пропускаються, і вони працюють в інтересах економік цих країн. Звичайно, за ними стежать, але це значно простіше, коли вони в національній валюті.

Нам також було б значно простіше здійснювати контроль, коли всі платежі проходили б у гривні. Але як пояснити абсолютно очевидні речі цим топ-чиновникам?! На превеликий жаль, як і раніше, більшість міністрів відрізняють некомпетентність і неуцтво. Вони не дають нам обґрунтованих економічних прогнозів, а відразу ставлять нас перед фактом початку чергового і ще гіршого сценарію.

Чим довше вони управляють економічною політикою, тим безнадійніше ми відстаємо від якісних економік розвинених країн. Ось і 26 жовтня в Полтавській області Володимир Гройсман в який вже раз повторив популістську заяву, мовляв, вони можуть показати зростання ВВП України на 5 – 7%. А насправді, за підсумками 2016 року, ВВП виріс на 1,8% (планували зрости на 3%). І в 2017 році ми не вийдемо на 3% (НБУ погіршив прогноз збільшення ВВП у 2017 році лише до 1,6%). А що таке менше 2% ВВП – це деградація економіки країни. Це, образно кажучи, лише гроші на легкий ремонт українських ринків, приблизно те, що виділяється на ремонт наших доріг.

Всім експертам відомо, якщо економіка країни розвивається менше, ніж на 2% в рік, то відбувається деградація технологічної структури. Це нинішній інерційний сценарій. Відповідно, не маючи ні знань, ні досвіду Володимир Гройсман зі своєю командою змушений постійно вибирати між поганим і дуже поганим сценарієм розвитку економіки України. Дуже поганий сценарій – це депресія, коли наші люди, які не звикли до такого сильного затягування поясів, через деякий час ризикують зіткнутися з проблемою елементарного голоду (подібне відбувалося в роки Великої депресії в США). І на цьому драматичному тлі другий сценарій запуску друкарського верстата (з розгоном маховика інфляції і зі з’їданням інфляцією боргів) виглядає хоч і погано, але не катастрофічно.

Але особисто у мене є таке відчуття, що вся ця колосальна проблема спалювання інфляцією держборгів впирається в те, що швидкість утворення боргів Мінфіном випереджає їх спалювання. І цю швидкість Кабміну та Національного банку України ніяк не вдається відрегулювати. Тож 26 жовтня Нацбанк в черговий раз переглянув прогноз інфляції на поточний рік. Згідно з оновленим прогнозом, до кінця 2017 року інфляція зупиниться на рівні 12,2% (попередній прогноз – 9,1%). Тепер не варто дивуватися, що так стрімко зростають споживчі ціни і падає життєвий рівень українців. І це вже не “дріб’язок” чиновникам по кишенях тирити. Вдень 25 жовтня вкладниками неплатоспроможних банків, які за весь цей час так досі і не змогли отримати свої депозити, була поставлена перша палатка з гаслом, що кличе всіх постраждалих вкладників вийти на майдан і підтримати ініціативу мітингувальників.

Так, всім сьогодні потрібні сталеві нерви і надії. В принципі, сильне рішення є завжди і не одне, навіть у ситуації, яку поглиблює політична криза. Враховуючи риторику обох сторін, Петро Порошенко і Михайло Саакашвілі, звичайно ж, перегинають палицю грунтовно і, базуючись на тому, що вже звучало з їх вуст, не важко зрозуміти – на найближчу перспективу включений в Україні сигнал “Стоп” будь-якому довгостроковому інвестиційному процесу. Коли сторони з кожним новим днем відрізають собі шляхи відходу назад, доводиться тільки чекати гірших наслідків. А як інакше? В першу чергу це розуміють стратегічні інвестори.

Адже ми навіть не суб’єкт, ми всього лише об’єкт цієї геополітичної битви. І не треба забувати про те, що якщо є жорсткий тиск, то є і жорстке політичне рішення. Хоча і ціна такого рішення буде обопільно досить важкою. При цьому не сумніваюся, що ми, суспільство, заплатимо дорожче. І ще одна правда – це самий небажаний варіант розвитку подій для інвестиційного бізнесу в Україні. Виходить, в економіці поліпшень поки бути не може, треба почекати політичних змін.

І все ж, ще два-три місяці при цій владі, і ми вже не виберемося з цієї глибокої боргової ями і не склеїмо розірване суспільство. А коли з ранку всі ці провладні безграмотні персонажі починають бекати з екрану телевізора, мимоволі згадав свою поїздку в Америку і конкретно відвідування меморіалу на честь Президента США Франкліна Д. Рузвельта. Точніше – другий хол, присвячений часам Великої депресії, де найбільш яскравим експонатом є скульптура під назвою “Голод”. Там же виставлені скульптури, які зображають людей перед біржею праці. Далі зображені розорені підприємці і т. д.

Мимоволі задумався, який же меморіал наші спадкоємці спорудять нам після закінчення цієї найскладнішої у всіх відносинах української кризи? Можливо, буде там і хтось з цих персонажів?


Загрузка...