Імовірність війн на планеті сильно зросте у двадцятих роках нинішнього століття

Сьогодні особливо актуально нагадати про марксівську діалектику – дно кожної наступної кризи є вищим за позначку дна кризи попередньої.

Таким чином, навіть у кризових провалах суспільство (і наше українське) буде поступово підніматися і неминуче рухатися вперед. Халява для корупціонерів в Україні закінчиться, буде зруйновано систему збагачення у владі.

Тому наші виборці вже скоро будуть сприймати кризу як урок, який змушує суспільство працювати над помилками. І тут ми – не виняток. Наприклад, саме доленосним уроком Велика депресія стала для США в частині здійснення глибоких соціально-економічних змін.

Водночас не можна не визнати того факту, що багато держав підтримують ті економічні теорії, які вигідні владі. Відповідно уряди більшості країн виключають зі своїх офіційних програм теорію криз, або кондратьєвських хвиль, оскільки заявити з трибуни про те, що, незважаючи на всі зусилля влади, через 10 або 20 років рівень життя виборців значно знизиться, – для політичних лідерів рівносильно самогубству.

Але тільки не в Україні, у нас зовсім ніхто, на відміну від західних політиків і провідних експертів, не сперечається, в якій частині кризової хвилі світ знаходиться. Але те, що нинішня криза є саме кондратьєвською, більш затяжною, ніж решта, на Заході ні в кого немає сумнівів.

Вражає і те, що вчені-економісти, продовживши далі кондратьєвську діаграму і наклавши її на все XX – початок XXI століття, отримали і глибоку світову кризу початку 70-х минулого століття, і точну вказівку на кризу 2007-2008 років.

Не менш сенсаційними є і закономірності довгих хвиль Кондратьєва: так, у період знижувальної хвилі (20-25 років руху до кризи) у світі немає великих воєн і революцій. Усі ці соціальні вибухи і потрясіння характерні для протилежної фази – підвищувальної, коли економіка зростає. У цю закономірність з високою точністю вкладалися I і II Світові війни, знаменитий переворот 1917 року, революція на Кубі, війна у В’єтнамі тощо, все це доводилося на підвищувальні фази довгої хвилі.

Знаючи це, можна передбачити, що в 20-ті й 30-ті роки цього XXI століття ймовірність збройних конфліктів на планеті сильно зросте. Ось чому важливо бути до криз готовими і слухати економічних пророків, один з яких – німецький філософ, економіст і соціолог Карл Маркс, який народився 5 травня 1818 року. Головне його достоїнство – неминуща сучасність. Так, на самому початку кризи 2007-2008 років на Заході було зафіксовано незвичайне явище – у рейтинг книжкового продажу стрімко увірвався марксівський “Капітал”.

Справді, виключно наукову працю в рази краще розкуповували в країнах Євросоюзу та в Америці, ніж скандальні мемуари всесвітньо відомих політиків та зірок шоу-бізнесу. За проведеним тоді ж опитуванням, “Капітал” Маркса випередив з продажу книгу книг – “Біблію”. Чому? Тому що останнім часом світ переживає глибоку і масштабну кризу, а, як стверджував Карл Маркс, інтереси капіталу і всього суспільства є неймовірно, мало не полярно далекими; ця суперечність і породжує диспропорції.

Наприклад, зниження зарплат призводить до кризи самого капіталу, адже на отримані гроші працівник здатний придбати все менше товарів. Від цього товари накопичуються на складах, а для капіталу вичерпується струмочок прибутку і настає момент, коли через недоотримання прибутку капіталіст змушений тимчасово чи назовсім зупиняти виробництво. Отже, капітал, знижуючи зарплати, кусає за хвіст сам себе. Все це Маркс довів ще півтора століття тому.

А що у нас тепер? Окремі країни сьогодні прагнуть привернути до себе капітал, знижуючи вартість робочої сили або не даючи підвищуватися заробітній платі. Це в них основний спосіб залучити інвестиції, тобто чим більше вдасться знизити життєвий рівень населення, тим начебто вони стають більш привабливими для капіталу. Але це обман, і тому таким країнам доводиться розплачуватися найжорстокішими кризами. Звісно, можна за допомогою кредитного ралі на кілька років відсунути кризову прірву, але потім вона стане набагато глибшою.

Це ми вже добре знаємо. І Захід, як відомо, не став робити з “Капіталу” інструкцію зі здійснення революцій, для нього – це великий підручник з класичного капіталізму. У свою чергу відомий економіст та історик Роберт Пол Бреннер зі США підготував цікаву таблицю, де в одній колонці показав зниження соціальних витрат, а в іншій – зростання заборгованості американських сімей. І було отримано таку залежність: наскільки держава знижувала соціальні витрати, рівно настільки збільшувалася заборгованість сімей.

Це означало, що американська сім’я брала в борг приблизно стільки ж, скільки раніше вона отримувала від держави. Але різниця між соціальною допомогою і комерційним кредитом у тому, що кредитні гроші обов’язково доведеться віддавати назад кредитору. Ще гірше, коли, як, наприклад, у нас в Україні, приватні кредити стають своєрідною пірамідою, системою доміно (коли вони не були повернуті в строк – перший шок пережила сама фінансова система України). Потім розпочався цей горезвісний банкопад.

Ось чому на сьогодні криза в нас – це півбіди, головна біда – це вихід з цієї великої кризи. І ще одне очисне завдання кризи в Україні: вона скине багатьох з нинішніх еліт, з’являться нові обличчя. Нарешті, незабаром колишня економічна модель навернеться, і краще почати з “чистого аркуша”, враховуючи аргументацію і доказовість економічних пророків.