Гоголь відверто зневажав російську ментальність

“Один там только и есть порядочный человек: прокурор; да и тот, если сказать правду, свинья” – писав у “Мертвих душах” Микола Гоголь про луценків-шокіних-столярчуків свого часу.

Гоголь – без сумніву, український письменник. Так, російськомовний. Так, із специфічним світоглядом. Так, він більше любив Італію, яку називав “душенькою”. Але цей талант народила українська земля – і сам Микола Васильович ідентифікував себе українцем. І відмовлятися від гололівської культурної спадщини – то великого розуму не треба.

Це така ж дурниця, як добровільно відмовлятися від Криму і Донбасу.

Сам геній писав про таких людей: “Вот, подлинно, если Бог хочет наказать, так отнимет прежде разум”. (так, це саме його фраза, “Ревізор”).

І хоча Гоголь спочиває на Новодівичому кладовищі в Москві, російську ментальність він відверто зневажав: “Таков уже русский человек: страсть сильная зазнаться с тем, который бы хотя одним чином был его повыше, и шапочное знакомство с графом или князем для него лучше всяких тесных дружеских отношений”. (“Мертві душі”).

На жаль, багато речей, про які Микола Васильович, напрочуд актуальні щодо наших чиновників: “Я говорю всем открыто, что беру взятки, но чем взятки? Борзыми щенками. Это совсем иное дело”. (“Ревізор”).

Символічно, що Гоголь народився саме сьогодні, в День сміху. Бо, з дитинства зачитуючись ним, не раз аж живіт болів зо сміху.

“А женщине, сами знаете, легче поцеловаться с чёртом, не во гнев будь сказано, нежели назвать кого красавицею”. (“Вечір напередодні Івана Купала”). Дівчатка, хіба не про вас?