Дипломатичні відносини з РФ як спосіб осягнути історичний момент

Дане суспільство не поважає Людей Фронту, не має бажання їх розуміти і сприймати їх мотивації.

Натомість воно дає перевагу Людям Тилу – тим, хто у скрутний для країни час ніяким чином не жертвували собою ради захисту держави.
Даному суспільству так краще, бо Люди Тилу є більш комфортними та близькими йому персонажами.


От є сьогоднішня ситуація. Постанову про розірвання дипвідносин з Росією подали люди, переважна більшість з яких має безпосередню причетність до збройного конфлікту на Сході, добровільно брала у ньому участь у тій чи іншій формі.
В той же час постанову відхилили люди, котрі на фронті ніколи не були, у боротьбі участі не приймали.


В цьому водорозділі нема нічого дивного. Є лише погане, і воно полягає у тому, що Люди Тилу мають більший вплив у апараті держави, мають більший медійний вплив (подивіться, до прикладу, яку новину про це дала Українська Правда) – загалом, вони володіють Тилом.

Ви думаєте, на цьому все?


Ні, зовсім ні.


Дане суспільство абсолютно не готове сприймати професійну точку зору. Постанову про розірвання дипвідносин підтримали провідні науковці-теоретики права (Василенко, екс-суддя європейського суду, автор Декларації про суверенітет України), досвідчені дипломати (Борис Тарасюк, Богдан Соколовський).
Тим не менш, постанову відхилили люди, котрі не мали ніколи ні фахового, ні наукового стосунку до міжнародного права.

Мабуть, у мене на цьому все. Хоча, ні.


Ніяким чином те, що відбулося, не може для мене бути приводом для опускання рук. Навпаки, наявність жменьки щирих людей у парламенті і ті величезні небеса, які ця жменька тримає на собі, змушує мене вірити у чудо якоюсь особливо злою і впертою вірою.