Чи може Україна стати сучасним європейським офшором

Не можна забувати нашим політичним лідерам ключових історичних фактів, наприклад, про те, що жодна країна з демократичною формою правління у своїй історії не витримувала падіння життєвого рівня населення більш ніж у двічі.

Це неминуче закінчувалося соціально-політичною катастрофою, і показова в цьому відношенні Німеччина 20-х років XX століття.

Проте, на превеликий жаль, сьогодні тягар приймати сильні та правильні рішення несуть на собі політики, які не здатні цього робити. Більш того, не може бути модернізації економіки в країні, де уряд має погляд у майбутнє лише на п’ять-шість місяців. Відповідно, нічого хорошого з фінансового погляду й прийдешній 2018 рік не несе переважній більшості українців. Судячи з усього, короткострокове шоу зі стабільною гривнею скоро закінчиться, і в наступному 2018 році мінімум кілька разів буде підвищуватися облікова ставка НБУ.

У свою чергу Кабмін Володимира Гройсмана не заморозить на нинішніх рівнях ціни на енергоресурси і тарифи ЖКГ, і планована Мінфіном інфляція в розмірі 7% не втримається на цій позначці, навпаки, досягне двозначної цифри. Безумовно, Верховна Рада ще до початку наступного літа буде змушена проголосувати за секвестр держбюджету-2018 (соціальні зобов’язання давно нікого не хвилюють, мовляв, порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих). А враховуючи прогнозований Мінфіном до кінця 2018 року курс національної валюти на рівні 30,1 грн за дол. США, смію стверджувати, що наша фінансова влада буде цілеспрямовано девальвувати гривню в інтересах експортерів і валютних спекулянтів.

Інших способів наповнення дохідної частини бюджету вони, на жаль, не знають і не застосовують. А що потрібно робити? Набір стимулів і заходів, в принципі, відомий, він застосовувався в різних варіантах для виходу з кризи в багатьох країнах, в тому числі й у США в період Великої депресії. І все ж, як вирішувати основні проблеми, конкретно, по пунктах? По-перше, заборонити вивезення грошей за кордон. По-друге, встановити контроль за цінами, як робить більшість країн, і дозволити людям здійснювати дрібний продаж в будь-яких торгових “точках”. По-третє, не робити шкідливих речей, зокрема, в оподаткуванні, знижуючи податки на ті інвестиційні проекти, які йдуть на створення нових робочих місць.

По-четверте, заморозити ціни на енергоресурси і тарифи ЖКГ. По-п’яте, не підвищувати облікову ставку НБУ. По-шосте, стабілізувати гривню. По-сьоме, вести ефективну боротьбу з відтоком капіталів до офшорів. По-восьме, вливати ліквідність на український ринок, переважно через зарплати громадян для підтримки споживчого попиту. По-дев’яте, запровадити систему страхування на випадок втрати роботи, здатну компенсувати не менше 60% втраченого заробітку протягом 9 місяців після звільнення. По-десяте, наступально реалізовувати антимонопольну політику, особливо проти картельних змов.

Якщо почнемо проводити таку ефективну економічну політику, то в 2018 році в Україну прийдуть передусім американські й азіатські довгі гроші та нові якірні інвестори з США, Китаю, Японії і Південної Кореї, відповідно, на українському фондовому ринку з’являться облігації та акції цілої низки емітентів з привабливими інвестиційними програмами. Щоправда, в тому ж 2018-му, як і в 2017-му, що завершується, про прибутки більшості діючих підприємств, особливо тих, які входять до складу місцевих фінансово-промислових груп, я б не говорив, а говорив лише про грошовий потік, який, дай бог, залишиться у них (і якщо ще залишиться до кінця наступного року).

Цей фактор буде сильно стримувати зростання підприємств з фінансово-промислових груп місцевих олігархів на відміну від тих компаній, в акціонерний капітал яких увійдуть іноземні інвестори. Але найгірше те, що так звана економічна еліта, яка зараз при владі і яка керує бюджетними грошима, або, точніше, багато з них – не асоціюють своє і своїх дітей майбутнє з Україною. У більшості з них або види на проживання, або другі паспорти в Америці, ЄС, Ізраїлі та інших країнах.

Тому вони не інвестують ні долари, ні гривні в українську економіку, все тут ними зароблене швидко виганяється в офшори. Ну, а пересічних громадян України історія нічому не вчить. Скажу більше, кругом суцільні граблі, і ми не просто по них ходимо, а давно почали танцювати. Скільки ще це буде тривати, дуже важко спрогнозувати. Зате дуже легко і просто оцінити дії нашої влади, достатньо знати розмір прожиткового мінімуму – з 1 травня 2017 року і досі це 1684 гривні. Ганьба.

В принципі, жадібність цинічних політиків народилася давно з чинних українських законів і сенсу їхнього життя. І навряд чи коли-небудь вони зрозуміють істину, про яку говорять усі релігії: будь добрим до свого сусіда, не будь занадто жадібним, тому що якщо ти жадібний – то врешті-решт сам заплатиш за це. І в той же час чому українці в масі своїй продовжують підтримувати Кабмін Гройсмана, якщо в Україні все так погано? А якщо у нас все так добре, то чому з країни все більше людей їдуть на заробітки, наприклад до Польщі, та просять притулку в інших країнах?

Чого тепер Україні чекати? Зокрема, цікаво, якими найближчим часом будуть кращі валютні операції на українському ринку – продавати долар проти офшорної гривні? Нарешті, чи випадково політики і всі ми перед розвилкою опинилися? А днями я проводив до Польщі колишнього колегу, успішного підприємця, тепер він буде будувати бізнес у Варшаві, а не в Києві. В цьому році якось вже різко збільшилося число охочих виїхати займатися бізнесом подалі від дому. І я легко розумію бізнесменів, хто ностальгічно вважає кращими ті часи.

Так, сьогодні у нас особливо важке і непередбачуване життя, через чотири роки практично нічого не вдалося з того, що нам на Майдані обіцяли. Чому не вийшло? Відповіді на це питання у влади немає. Але без удаваної скромності на завершення хотів би запропонувати: а чи не замахнутися нам на Вільяма Шекспіра, і щоб замість Лондона з часом стати сучасним європейським офшором? Щоб в Україну з Америки та Азії кинулися капітали і довгі інвестиційні гроші. Але для цього, панове політики, треба не закручувати гайки, а у Верховній Раді приймати ліберальне законодавство для комфортного входу на український ринок і виходу з нього. Веселіше і багатше житимуть усі українці. От тільки чи вистачить моралі та компетентності в уряду і законодавців?


Загрузка...