Чотирнадцяте жовтня – це перше свято, яке українцям ніхто не дарував

Вони перемогли. Ні, ніяка навіть безнадійна боротьба – не безнадійна, якщо це боротьба щира, якщо цілі справедливі та благородні. Вояки УПА, Січові стрільці, УНР – вони перемогли. Це була страшна боротьба, страшні жертви, зради та відчай – але вони перемогли.

14 жовтня – це найвеличний день для усього українства. Це перше свято, яке нам ніхто не дарував і яке не залишилось нам у спадок. Перше свято за яке довелося битися усім, для кого Україна стала дорожче життя. Перше свято нової держави, яке виборено у війні. Справжня відповідальність починається із справжньої незалежності. Із здатності захистити та відстояти цінності на яких створюється нове суспільство та нове життя.

Сьогодні Петлюра та Коновалець дивились на нову армію нової держави на Михайлівській площі, де 30 листопада 2013-го перші відчайдухи стали зибратися у перші загони самооборони під час Революції Гідності. Майбутні офіцери співають гімн України з рукою на серці. Нема слів які емоції це викликає… Коло зімкнулося – можна відчути хід історії, велич моменту…

Нова Україна створюється день за днем. Думаю, шо міністри УНР, старшина Махновців, армії ЗУНР та УНР, бандерівські та мельниківські сотники, якщо б Бог дав подивитися живими очима на Михайлівську площу сьогодні, могли б теж додати чимало своїх гірких сповідей зі свого часу до наших скандалів, розбірок, конгфліктів, злочинів, помилок.

Та попри увесь тягар багатовікових гріхів, у 21-му сторіччі ми всі крок за крок прибиваємо шлях до своєї власноїх державності, з новою самостійною історією та новою культурою, з новими симвлами та новими цінностями. Ті, хто билися віки за нас заради нашого майбутнього сьогодні б пишалися тим, що все це було не даремно – жодне життя не даремно.

Ми створюємо історію сили, історію мужності, історію відповідальності за слова та вчинки.

Можливо, не всі розуміють, усю велич перетворень за останні чотири роки. Територія, яку експуатували з-за кордону, держава, яка не здатна була себе захистити, населення, яке не спроможно було згургуватись та жило “моя хата з краю”.

І ось у 21-му сторіччі, у Європі, ми разом почали новий відлік. Тепер рік від року все буде по-іншому.

Нова свідомість та нові цінності незворотньо змінюють усіх та кожного… Так, не швидко, але невпинно… Для того, щоб дати справжні оцінки нашим вчинкам, теж потрібен час, потрібно зберегти державу, яку ми залишемо нашим дітям… Але 14 жовтня не забудеться веж ніколи.