Чого домоглася Меркель під час візиту до Путіна

Це продовження традиції спроб своєрідної човникової дипломатії з боку Меркель.

Незважаючи на всі попередні провали, оскільки канцлер виступила одним з ініціаторів мінського процесу, який повинен був забезпечити дипломатичне врегулювання українсько-російського конфлікту, вона не залишає спроб домогтися певного прогресу в цьому питанні.

Крім того, залишаються інші проблеми у відносинах між країнами Європейського Союзу і Росією, пов’язані з продовженням війни в Сирії, і з різноманітними внутрішньоєвропейскими проблемами.

Думаю, основна мета візиту – ознайомитися з позиціями, наявними у Німеччині й Росії з тих чи інших питань, і визначити, чи не було там якогось прогресу.

Поточні заяви Путіна свідчать про те, що він не бажає відступати ні в чому і не готовий йти на будь-які мирні ініціативи або ослаблення цієї ситуації. Він ніби говорить, що він на всіх напрямах буде стояти до останнього. По суті, це є основним результатом цього візиту: він показав, що Росія на цьому етапі ні до яких повноцінних мирних переговорів і врегулювання не готова.

Поки що все свідчить про неможливість змінити ситуацію. Якимись переговорами у відносинах з Путіним, умовляннями, ніхто нічого не домігся, і він не демонструє готовність до якихось переговорів. Також свою роль грають майбутні вибори президента Росії. По суті, Путін сказав, що, принаймні, ще рік він нічого міняти не збирається і продовжить чинну політику.

Це стосується не тільки конфлікту на сході України, але й Сирії. Крім того, Меркель зазначила, що Путіну варто звернути увагу на переслідування гомосексуалістів у Чечні, але це питання не є особливо стратегічним для Росії, лише залишається елементом загального позиціонування.

В результаті, візит засвідчив, що з точки зору дипломатії три роки спілкування з Росією ніяких результатів не принесли. ЄС потрібно або продовжувати зберігати ту фікцію, за яку вони тримаються – мирні переговори тощо – або шукати альтернативні шляхи дипломатії з Росією.