В України є величезні можливості для формування високоприбуткового бізнесу

Багато експертів та аналітиків прийшли до висновку, що сьогодні у нас майже всі суб’єкти ринку фокусуються не на капіталізацію, а на те, чи здатний бізнес генерувати хороший фінансовий потік, чи ні.

Тому, з розглянутих вітчизняних компаній, по-перше, виявилося дуже мало з хорошою капіталізацією. А, по-друге, ті підприємства, які в нинішніх важких умовах домагаються успіхів і заробляють прибуток, не створюють ілюзій високої роздутої капіталізації. Відповідно, вже ні в кого не вийде, грубо кажучи, розвести інвесторів на гроші.

Також аналітики з’ясували, що серед перспективних напрямків, які сьогодні на українському ринку ненасичені і слабо вирішені, – це фінансування і, в першу чергу, залучення інвестицій у розвиток середнього бізнесу. Чому? Тому що ефективних моделей поки ніхто не запропонував.

Але є зацікавлені в розвитку у нас цього напрямку діяльності іноземні інвестори, особливо з Китаю і Польщі. Ось чому сьогодні актуально створювати і розвивати альтернативний до кредитування бізнес у новому економічному середовищі України. І, перш за все, перспектива – бути в сегменті, де клієнти не отримують необхідного кредитного обслуговування від наших комерційних банків.

Питання тепер у швидкості і якості реалізації комплексної програми. І якщо її успішно почати впроваджувати, то цілком можливо, що через кілька років можна буде ці українські компанії продавати західним та азійським інвесторам, близьким до тих мультиплікаторів, які є в країнах з якісними економіками, коли наша компанія буде, наприклад, оцінюватися в 8-10 і навіть більше виторгів. Правда, треба визнати, що такі мультиплікатори з’являться у нас тільки тоді, коли активно запрацює фондовий ринок України, де можна буде залучати великий обсяг інвестицій від широкого кола внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Адже за ідеєю фондовий ринок – це такий термометр, що показує температуру економіки країни.

Саме тут, як підказують нам інвестори з КНР, США та Польщі, у нас є величезний потенціал зростання і широкі можливості для формування ефективного та високоприбуткового великого бізнесу (тому, що тут якраз банків немає). Чому немає банків? Це окрема розмова. Припускаю, що їх немає через політику НБУ, великі проблеми в традиційних видах банківської діяльності, високу вартість транзакцій та інше. Однак, просунуті іноземні інвестори вже допомагають українським фахівцям створювати в Україні стратегічні й технологічні переваги, пов’язані з придбанням клієнтів.

За їх рекомендаціями, місцеві компанії планують впроваджувати інновації, пов’язані з придбанням клієнтів, і за їх технічної підтримки розробляють сучасний маркетинг, а також організацію проведення професійних PR-кампаній. І найважливіше для даного сегмента – це західний та китайський досвід управління даними і побудови алгоритмічних систем з подальшим створенням лінійки продуктів та фінансових інструментів під кожного клієнта, глибоко розуміючи його специфіку діяльності та наявний потенціал, включаючи особливості життя. Це і будуть конкурентні переваги, у т. ч. і з управління ризиками з наданням українському ринку унікальних продуктів на базі сучасних знань і технологій.

У зв’язку з цим, не можна не відзначити, що місцеві молоді фахівці в порівнянні з західними не володіють великою клієнтською базою з тривалими довірчими відносинами. Тому, коли провідні іноземні фонди виводять на ринок нову публічну компанію або інвестиційний фонд, то практично всі кошти вони спрямовують на створення продуктів і фінансових інструментів, а не витрачають 70-80% від інвестицій, як інші, на залучення нових клієнтів. І також наше молоде покоління ще не навчилося працювати з великими закордонними інвесторами, з урахуванням особливостей не зростаючого, а падаючих товарного, фінансового і фондового ринків. Не вміють вони ще правильно проектувати різні бізнес-процеси в Україні.

Нарешті, останнім часом дуже серйозно став змінюватися під тиском нинішньої економічної ситуації і сучасних технологій наступний сегмент ринку – це сегмент високодохідних громадян України, який ще продовжує формуватися. До кінця поточного 2017 року він, безсумнівно, стане трендом. Нагадаю, якщо раніше у великого чиновника був персональний банкір у діловому костюмі, то після банкопаду цього банкіра замінять сучасні технології на базі ідей іноземних інвесторів, які вже допомагають сформувати правильну інвестиційну стратегію, і всі послуги коштують набагато дешевше, ніж у банку.

До того ж зараз в Україні працює трохи більше 90 комерційних банків, а частка іноземного капіталу в їх статутному капіталі становила 56%. Виходить, визнавалися неплатоспроможними переважно українські банки, які належали вітчизняним фінансово-промисловим групам і холдингам. Так, у наших олігархів ще багато чого є, крім одного – заглох комерційний моторчик, і його вони вже навряд чи зможуть полагодити. Але правдою є й те, що НП в економіці наша влада може провокувати і тим, що перекидаючи гроші в золотовалютні резерви, вона забуває про ті довгі оборотні та інвестиційні кошти, які, як повітря, потрібні сьогодні підприємствам реального сектора.

При цьому треба народним депутатам і міністрам не тільки повторювати, мовляв, нам потрібні інвестиції і довгі гроші, важливіше розуміти, що довжина грошей – це не якість грошей. У всіх на першому місці повинна бути голова з хорошими мізками. Ось чому наша економіка ніколи не пристосується жити при нестачі інвестиційних грошей. Однак, залучення в економіку довгих грошей вимагає комплексного підходу. Це не якесь одиничне питання або воля окремих осіб. Це має бути цілісна економічна політика Кабміну Володимира Гройсмана. А приватного капіталу у нас предостатньо, щоб активно розвивати реальний сектор економіки і будувати нову архітектуру фінансового ринку.

У наших високодохідних громадян до 90 млрд в інвалюті і більше 280 млрд гривень. Але як ці гроші направити на інвестиції? Повірте, бізнес все це буде робити за свій рахунок, фінансової підтримки з держбюджету не потрібно. Українські активи сьогодні настільки впали в ціні, що, особливо не напружуючись, на одну залучену гривню повертати через один–два роки можна 3-5 гривень.

У зв’язку з цим згадую кінець 90-х – початок 2000-х, коли моя команда залучила в управління 1,2 млн дол. США, за які було придбано кілька десятків “вбитих” підприємств, а через 4 роки нашого корпоративного управління їх капіталізація досягла 80 млн дол. США. І зараз не треба брати кредити МВФ і друкувати нові емісії грошей.

Отже, що робити? Я б порадив прем’єр-міністру Гройсману виділити три драйвери для відновлення економічного зростання: нарощування експорту, збільшення споживчого попиту і зростання інвестиційної активності.