В Україні вища освіта будується на основі позитивістської концепції пізнання світу, яка знає тільки єдиного суб’єкта – розумового людського індивіда та об’єкта – навколишній матеріальний світ.
Але ж ця, одна з форм пізнавального процесу, яка отримала назву “наукового”, подається студентам не як одна з систем уявлень, а як єдиний, достовірний та об’єктивний метод, що не підлягає сумніву – “істинне знання щодо реальності”.
І ніхто не прагне запропонувати студентам інший погляд на ті базові передумови, які були закладені в “сучасну науку”, в якості нормативних, на початку її заснування.
Не можна ж так калічити несформовану юнацьку свідомість.
