Українці рано зраділи висуванню Хілларі Клінтон

0
97

Уся ця радість українського експертного співтовариства з приводу початку президентської виборчої кампанії Хіларі Клінтон (вибори президента США відбудуться восени 2016 року), як на мене більше пов’язана з тим фактом, що пані кандидат є найбільш знайомим українцям американським політиком. Така собі “своя дівчина”.

Очікування, що конкуренція з основним республіканським претендентом відбуватиметься мало чи не у вигляді змагання, хто більше любить Україну – це явне перебільшення.

Двохвилинний відеоролик, яким Хіларі Клінтон анонсувала свою участь у виборах, дає достатньо уявлення про найпріоритетніші питання виборчої програми і майбутньої кампанії – це увесь набір соціальних та економічних проблем і жодної згадки про оборону, безпеку, зовнішню політику, а тим більше про Росію чи Україну.

І це зрозуміло. Американських виборців більше цікавлять питання пенсій, робочих міст, розвитку малого і середнього бізнесу, ніж хитросплетіння міжнародних справ.

Звичайно, уникнути питань зовнішньої політики, особливо на пізнішому етапі, коли республіканська та демократична партії визначаться зі своїми основними кандидатами, неможливо.

Але через позицію президента Обами, мені важко уявити, як Хіларі Клінтон зможе перетворити питання українсько-російського протистояння на свою сильну сторону. Проте, очікування, що пані Клінтон зможе артикулювати свою позицію на підтримку України значно чіткіше, ніж нинішній президент-демократ, дійсно мають під собою підстави. Будь-якому претенденту республіканцю зробити це можна буде ще легше.

Просто ніхто з майбутніх лідерів президентських перегонів не буде зв’язаний непростим іміджем “голуба миру”. Ніхто не захоче чалапати на найвищий політичний Олімп в капцях Обами.

Але нам українцям варто розуміти, що американці обиратимуть патріота Америки, а не захисника України, що яким би рішучим не виявився майбутній президент, він приступить до виконання своїх обов’язків не раніше кінця січня 2017 року.

А найголовніше – захищати свою Батьківщину – це наш, а не президента США обов’язок.

Богдан Яременко