Українці можуть опинитися в економічному рабстві

Світ стрімко змінюється, перебуваючи на рубежі IV промислової або технологічної революції, де ми сильно відстаємо, а Кабмін досі не озвучив навіть просто ідеологію нової економічної моделі України.

І на якому місці серед пріоритетів українського уряду держпідтримка інвестицій у людський капітал і стимулювання розвитку внутрішнього ринку колективного інвестування для підтримки точок зростання в реальному секторі економіки?! А адже це прямий обов’язок Кабміну готувати довгострокову стратегію розвитку на 15 років вперед. Так до якого економічного майбутнього готують нас сьогодні Кабмін і Верховна Рада?

І особливо гостро в ці дні постає питання, де брати гроші нашій фінансовій владі, приміром, на погашення держоблігацій? Звичайно, краще всього міністрам і керівництву Верховної Ради було б не морочитися запуском нової економічної моделі і розширенням бази оподаткування, а перекинути ці борги на наступні склади уряду і на платників податків.

Для цього, до речі, Мінфін уже встиг підготувати і винести на засідання Кабінету міністрів проект постанови про репрофайлінг (реструктуризацію виплат з обслуговування й погашення ОВДП, які знаходяться в портфелі Нацбанку): “В 2017-2020 роках Мінфін повинен забезпечити погашення понад 50% ОВДП, які перебувають у власності НБУ. В тому числі, в 2017 р. – 46,4 млр грн, у 2018 р. – 58,5 млрд грн, в 2019 р. – 78 млрд грн, у 2020 р. – 47,9 млрд грн”.

Спасибі й на тому, що репрофайлінг торкнеться не всіх ОВДП, що знаходяться в портфелі НБУ, а тільки цінних паперів на суму 221,6 млрд гривень. Так, все сумніше і сумніше стає. Хіба у фінансово-економічному блоці Кабміну не розуміють, що їх діями фундаментально підривається довіра до гривні?! До того ж з їх легкої руки активно діє цей магічний механізм запуску локальних фінансових криз – вільний рахунок капіталів, волатильність гривні і висока дохідність фінансових активів. Це все і є керрі трейд або спекулятивні інвестиції на українському ринку.

Ось і травень показав себе дуже нервовим для торгових майданчиків нашого валютного ринку. Були зафіксовані різкі злети і стрімкі падіння курсів валют.

Зараз гривня завмерла і чекає подальшого розвитку подій у літній період. Перш за все, гривня очікує пожвавлення новинного фону, який знову може спровокувати чергові і більш потужні хвилі падіння і злетів. Словом, американські гірки на українському фінансовому секторі продовжаться, і валютні спекулянти ще досить жорстко відіграють корекцію гривні.

Окремі експерти вже встигли назвати такі курсові коливання передсмертними конвульсіями. Однак інші аналітики, враховуючи те, що глава НБУ Гонтарева (раніше подала президенту Порошенку прохання про відставку з 10 травня) насправді пішла лише в довготермінову відпустку – не поділяють цю думку. Вони вважаю ці “гойдалки” – поки нервовим тиком.

Що ж, подивимося, чиї короткострокові прогнози справдяться. Але ясно одне, “веселуха” вже скоро почнеться, так як влада до зіткнення з “американцем” зовсім не готова. На підтвердження цього ще кілька конкретних цифр.

Отже, внутрішній попит у нас підтримується за рахунок споживання, а на що він іде? Із 100 гривень приросту 53% – 57% покриваються інфляцією, 22% – 25% – імпортом, та лише 1 гривня з 50 – стимулює внутрішнє виробництво.

Що свідчать ці цифри? Те, що якщо будемо стимулювати споживання, тобто на 50-60% будемо стимулювати інфляцію, решта – імпорт, і лише на 20% – внутрішнє виробництво. Не хочу говорити, що погано, а що добре, важливіше підкреслити, що стимулювання споживання призведе до більшої інфляції і зростання імпорту. Як не хочеться це визнавати, але найближча перспектива може бути такою: девальвація гривні прискорює зростання цін, а далі, якщо гривня ослабне до “американця” на 1%, то споживчі ціни зростають на 0,2-0,3%, таке зниження нацвалюти може додати до інфляції 6-9%. Чи не тому Міжнародний валютний фонд вже дає нам не гроші, а лише сподівання на отримання наступного траншу кредиту?!

А так сильно очікуваний транш кредиту МВФ 1 млрд доларів, який ми отримали на початку квітня, по суті, переддефолтний кредит. Звичайно, ще є потенціал девальвації гривні, інакше – дефолт. До речі, цікаво, кого Петро Порошенко призначить відповідальним за дефолт? І, на жаль, довіра до банківської системи настільки підірвана, що раніше, ніж через 5-7 років її навряд чи вдасться відновити. За оцінками експертів, до кінця 2017 року Нацбанком будуть визнані неплатоспроможними ще не менше 30 банків. Ще одна вражаюча цифра.

Тому люди активно продовжують шукати, де і як їм зберегти свої накопичення. Якщо припустити, що тонкий-тонкий шар високодохідних громадян хоча б половину своєї готівкової валюти розмістять у цінні папери інститутів спільного інвестування та публічних компаній реального сектора економіки, то загальна сума залучених коштів в Україні може скласти близько 1 трлн гривень.

Ось тільки тому пора запускати альтернативні банківським проекти на ринку колективного інвестування. Тим більше, що зростає актуальність таких проектів, так як населення схильне і далі забирати свої банківські депозити і скуповувати долари США. І після АТО неможливо буде підняти не тільки Донбас, а й усю країну без внутрішніх та іноземних інвестицій. У них гостро потребують хімічна промисловість і металургія, АПК і енергетика, багато заводів і комбінатів.

Інше і дуже важливе питання, а які нам потрібні інвестиції? Звичайно, потрібні від 20 до 30 млрд доларів США прямих інвестицій для різних галузей і секторів економіки України, щоб створювати нові високотехнологічні виробничі потужності. Однак, накопичене за попередні роки сальдо (різниця між ввезенням і вивезенням інвестицій) мізерно мале. Це говорить про те, що нам крім довгих грошей ще потрібні висококласні менеджери, сучасні технології та відмінне обладнання, а також основи європейської культури виробництва. І, безумовно, треба вміти упаковувати бізнес, тобто виводити на українські фондові біржі для залучення інвестицій акції публічних компаній і інвестиційних фондів, корпоративні облігації.

Пора виходити з “кам’яного віку” і ставати цивілізованими, як кажуть про нас іноземні інвестори та представники міжнародних донорів. Адже згідно з оцінками експертів та аналітиків, у нас людей, готових (не здатних, а лише тих, хто виражають готовність) займатися приватним бізнесом – не більше 10%. А чого ж хочуть решта 90%? Не здивую вас, вони хочуть лише стабільної роботи з мінімальним доходом, і все. Ну і, звичайно, щоб був мир в Україні. І в цьому зв’язку пригадується гарне зауваження, мовляв, якщо у вас в країні великі витрати потрібно не економити на людях, а більше заробляти в бюджет, або стосовно до нас – зростання української економіки повинне бути більшим, ніж зростання бюджетних витрат.

Здавалося б, простіше простого під такі дуже скромні запити побудувати сучасну економічну модель і ефективну грошово-кредитну політику, які б самі себе відтворювали. Однак і цю найпростішу задачу Кабмін і Верховна Рада не можуть виконати.

І в зв’язку з цим якось не стикується сенс відомої приказки “Світла голова сто голів прогодує, а худа – і себе не нагодує”, але от як раз худі політики особисто себе, як ми знаємо, навіть дуже добре годують. У цьому зв’язку мій короткостроковий прогноз: не встигнемо отямитись, як можемо опинитися в економічному рабстві. Ну, а ідея економічного рабства не нова, на ній і побудований сучасний капіталізм. І нам часу довго думати не залишилося.