Українська нація переможе негідників, які дорвалися до влади завдяки Революції

Дев’ятнадцять років тому ми поховали свого Патріарха під стінами Святої Софії Київської та продемонстрували цілій українській Нації, що “Беркут” не страшний і йому можна чинити спротив.

18 липня 1995 року. Кривавий вівторок. Похорони Святійшого Патріарха Київського і всієї Русі-України Володимира. Перші серйозні сутички з “Беркутом” на вулицях Києва.

Я в складі УНА-УНСО в перших рядах бійців. Саме того дня вперше довелося понадміру наковтатися сльозогінного газу та скуштувати міліцейських кийків. Далі було всього і багато але той день врізався у пам’ять назавжди.

Особливо запам’ятався епізод коли вже після команди командира “Беркута” – “Всех разогнать! УНСОвцев калечіть!” коли людей повністю витіснили з Софіївської площі а УНСОвців почали відловлювати по всій столиці, ми з декількома хлопцями перескочивши через територію Британського посольства опинилися в одному з старих київських двориків.

Виходить з помешкання жіночка і каже – хлопчики давайте я вас у підвалі сховаю. Особливого вибору не було або жіночка нас сховає, або видасть беркутятам. Жінка виявилась напрочуд порядною.

Сховала, зателефонувала до нас в штаб і за деякий час з цієї схованки нас вивіз на своєму авто Петро Хмарук.

Декілька років поспіль після того дня я, Наталці Чангулі і Георгію Спасокукоцькому на новорічні свята з пляшкою шампанського відвідували киянку яка не злякалася і прихистила у своєму підвалі злих УНСОвців яких розшукувавали озвірілі беркутівці.

До речі багатьох впійманих того дня наших побратимів по звірячому катували у райвідділах Києва.

Так того дня нас розігнали але по перше, ми поховали свого Патріарха під стінами Святої Софії Київської а по друге, ми продемонстрували цілій українській Нації, що “Беркут” не страшний і йому можна чинити спротив.

Нація нас почула і через 19 років в часі Революції Гідності перемогла “Беркут” та тих кого він прикривав. І вірю в те, що вже скоро Нація переможе бариг які дорвалися до влади на гребні Революції