Україна проїдає більше, ніж заробляє – це прямий шлях до банкрутства

Безумовно, час бізнес відносин “за понятіями” вже закінчився, починається період прозорого і цивілізованого підприємництва.

Не сумніваюся, у разі входження на наш ринок транснаціональних корпорацій, їх менеджери швидко цього навчать і представників Кабміну та українського бізнесу.

В останні 10-15 років найпопулярніший заклик української влади – це проведення структурних реформ з метою створення нових робочих місць. Але, на жаль, жоден прем’єр-міністр не пояснив, як це без корупційних схем одночасно поєднувати жорстку бюджетну дисципліну і створення робочих місць. Адже не тільки теорія, а й сьогоднішня практика показує, що поєднувати у нас ці речі неможливо.

Всі ж бачать, як відтік капіталу в офшори, а також скорочення соціальних витрат і доходів українців автоматично веде до скорочення робочих місць і зростання безробіття. При нашому мовчанні за короткий термін було створено цілий клас офшорної аристократії. Ось і зараз, до чого саме закликає Володимир Гройсман, ніхто з його міністрів досі не може прояснити. Думаю, доведеться і далі чекати практичних кроків Кабміну, і вже за ними судити про хід внутрішньовладних дискусій.

Також ніхто не береться сказати, скільки доларів вивезли з України, думаю, мова йде про сотні мільярдів. Якщо не більше. Чи не тому основна маса наших людей дуже бідна? Промисловість фактично зруйнована, а влада постійно клянчить кредити і фінансову допомогу по всьому світу, не знаючи, як буде повертати ці величезні державні борги.

А “нагорі” переміщуються з крісла в крісло практично одні і ті ж дуже багаті політики та великі чиновники, і всі вони сьогодні дуже хочуть сподобатися не українцям, а президенту США Дональду Трампу. І невдахами нардепів і міністрів (на відміну від колись не бідуючих пересічних українців) не назвеш, їхні особисті статки за останні пару років збільшилися в рази.

Як це не гірко чути від іноземних партнерів і інвесторів, але наша основна відмітна особливість – це офшоризація українського бізнесу. Офшорні інститути особливо популярні в тих країнах, де дуже високий ризик втрати бізнесу. Й у нас в Україні, як зазначають міжнародні інвестори, давно пора захищати приватну власність від рейдерських захоплень з допомогою надійних правових інститутів, як це прийнято в державах з якісними економіками. Також, не забуваючи про те, що зубожіння населення загрожує зростанням соціальної напруженості, протекціонізмом і ксенофобією.

Більш того, наші зарубіжні партнери та аналітики, вивчивши макроекономічні показники низки українських галузей, підкреслюють, мовляв, зростання ВВП не обов’язково пов’язане зі зростанням економіки. Адже якщо скорочувати робочі місця і заробітну плату, то ВВП України теж стане зростати, потім з його зростанням й інфляція загальмується, оскільки українцям не буде на що купувати товари та продукти. А ось бідність дійсно буде зростати, що ми зараз і спостерігаємо.

До речі, замість обіцяного Гройсманом і до цього Яценюком зниження цін на імпортні та вітчизняні товари, ми спостерігається їхнє нестримне подорожчання. І замість обіцяного приборкання апетитів олігархів, які володіють природними монополіями, йде процес різкого зростання тарифів ЖКГ та цін на енергоресурси. Думаю, олігархи з вдячністю прийняли цей подарунок, як, зокрема, “Роттердам +”. А пересічні люди і міжнародні інвестори?! При цьому, давно вже став стандартним ритуал українських чиновників: розпил бюджетних грошей плюс “цільовий” продаж активів держвласності, що підлягають приватизації.

До речі, Міжнародний валютний фонд нещодавно виступив з прогнозом зростання ВВП на 2% у поточному 2017 році. У своєму регіональному травневому економічному огляді аналітики Фонду прогнозують зростання нашого ВВП у 2018 році 3,2%. Далі динаміка внутрішнього попиту повинна скласти в 2017 році 4% і в 2018 році 3,9%, а реальне зростання експорту в 2017 році 2% і в 2018 році 3,4% .

Однак, місяцем раніше Нацбанк України, навпаки, знизив прогноз зростання ВВП у 2017 році до 1,9% і підвищив на 2018-2019 роки до 3,2 та 4% відповідно. Так, вже дуже важко приховувати той факт, що запаси ЗВР виснажуються, країна проїдає більше, ніж заробляє, а це прямий шлях до банкрутства. Тому, як ніколи раніше, сьогодні необхідно говорити про можливість подвоєння ВВП протягом найближчих 5-10 років. У той же час структура української економіки, на жаль, все виразніше змінюється від індустріально-аграрної до аграрно-сировинної.

Особливо сильно б’є така політика уряду по енергетичній галузі, а ще болючіше – по її споживачах. Відомо, українська енергетика відрізняється, насамперед, обмеженими можливостями для входу в цю галузь приватного бізнесу та іноземних інвестицій. Тому, одного разу втративши енергетичний актив, потім повернутися власникам або інвесторам у цей сегмент ринку буде надзвичайно складно. Відповідно вони зараз роблять все, щоб зберегти свої енергетичні активи і в цілому бізнес на українському ринку енергетики.

До того ж тенденції останніх років безпосередньо пов’язані з тим, наскільки компаніям і підприємствам вдається нарощувати свої фінансово-економічні показники основних напрямів виробничої діяльності, чи зростає вартість їх бізнесу, або, навпаки, вартість активів знижується, і їм доводиться фіксувати збитки. І все ж таки, що потрібно робити, щоб змінити становище на краще? Переконаний, треба створювати Українську корпорацію розвитку. Історія активного створення у світі корпорацій розвитку бере свій початок в 1950-1960 роках, і в даний час налічується більше 100 корпорацій розвитку.

Нарешті, пора вже і нашому бізнесу, і Кабміну стати зрозумілими для міжнародних інвесторів, тобто на законодавчому рівні закінчити перебудовувати інфраструктуру українського ринку – прийняти закони України про організовані ринки та деривативи, кліринг та центральний депозитарій тощо. Зараз для іноземних інвесторів ми знаходимося, грубо кажучи, в “кам’яному столітті”. Наші підприємці не знають, як “упаковувати” свої бізнеси і використовувати фінансові інструменти залучення інвестицій на публічних ринках.

Безумовно, час бізнес-відносин “за понятіями” вже закінчився. Починається період прозорого і цивілізованого підприємництва. Не сумніваюся, у разі входження на наш ринок транснаціональних корпорацій їх менеджери швидко цього навчать і представників Кабміну та українського бізнесу. Тоді і почнеться дійсно реформування української економіки, і ми перестанемо проїдати більше, ніж заробляємо.