Про децентралізацію у Франції стисло
Те, що Україна зараз переживає, у Франції розпочав Міттеран у 1981-82 роках. І одразу скажу, що висновок номер раз – це реформа надовго і за один ривок її не зробиш.
До цього комуни і департаменти були запроваджені з 1871 року, але мали відносні повноваження.
Комуни утворили навколо парафій, щоб довго не видумувати. І вийшло їх аж 36,5 тисяч. В решті Європи стільки ж. Тобто половина комун ЄС знаходиться у Франції. Потім нарізали департаменти. На всю країну вийшло десь 100 штук. Розміри робили так, щоб конем вершник міг доскочити за добу від краю до краю. Щоб сконцентрувати державну владу розбили країну ще й на 23 регіони на чолі префекта – представника Уряду.
Зараз відбувається третя з 1982 року хвиля зміни територіально-адміністративного устрою країни. На помилках навилися і вирішили зробити так:
1. Комуни обєднують в Обєднання комун (рух обєднання активно почався з 1990 року) є комуни з 10 мешканців і мера Смайлик «smile» Президенти обєднаних комун опікуються питаннями упорядкування, урбаністикою і плануванням, кульутрними і спортивними обєктами, комунальним господарством. Утримують ясла і дитсадки зі свого бюджету. Комуни є осередком демократії. Там всім заправляють мери, до яких ходять по всіх питаннях і людям спокійно, що своя влада ніби є.
Для кращого управління і фінансової децентралізації 36,5 тисяч комун обєднали добровільно примусово (під Парижем деякі саме зараз уже примусово обєднують, бо не хотіли з біднішими обєднуватися деякі) в 3,5 тисяч. Буде десь по 45 тисяч в середньому мешканців в кожному обєднанні. Але будуть різні: від 15 тис до 1 млн мешканців.
2. Департаментальні ради. Їх і досі 100, але вони своє відживають. Оскільки вони прописані в Конституції, їх закрити не можна, тому урядовці вирішили вихолостити їх повноваження і залишити соціальні питання, захист дитинства, фінансування пожежників, неповносправні і утримання коледжів. В Ліоні проходить експеримент і всі департаменти вже закрили (якщо експеримент, то це Конституції не протирічить, вияляється Смайлик «smile» )
3. Регіональні ради (Регіони). З 23 їх скоротили до 13. Роблять на кшталт типового Єврорегіону Іспанії, Німеччини з населенням в середньому 6 млн громадян.
4. Метрополії. Їх налічується 14 і потрібні вони для особливого розвитку міст та приміських територій, які генерують найбільший ВВП країни та мають високу концентровацію населення. Метрополії покликані рухати економіку регіонів та розвивати краще транспортне сполучення.
Ще дуже важливо домовитися між собою, де буде столиця і в кого будуть які повноваження. Тут точиться неабияка дискусія по всіх регіонах. Наприклад, в Південних Піренеях, Тулуза буде центром метрополії (хоча сама є обєднанням комун в 800 тис мешканців), а Монпелье стане стилицею регіону (їх разом обєднали в 6-ти мільйонний регіон). Обидва великі міста.
Регіон таким чином визначатиме статегічний план розвитку. Метрополії його адаптують і привязують. Обєднання комун імплементує на місцях.
Дуже важливо, щоб всі плани були в результаті сумісними.
В міністерстві децентралізації кажуть, що державу принципово цікавить на рівні регіональних префектур контроль держзакупівель та управління топ-кадрами (префекти і чиновники вищого рангу).
На питання, чи не призведе децентралізація до сепаратизму – вони сміються. Корсика у Франції дуже гоноровий регіон і весь час натякає на автономність. Бретонь хоче свою мову і культуру розвивати… Вони вирішили дати їм те, що хочуть – в Бретоні є спеціальна культурна автономія на рівні регіону. Гордий Ельзас правда трохи перехитрили – обєднавши з двома сусідніми регіонами.
Обєднання комун фінансується приблизно на третину з державного бюджету, ще 20-30% субсидії ЄС, решта свої податки.
Наприклад Тулуза є обєднанням комун в 800 тисяч мешканців. Має своїх місцевих зборів та субсидій з держбюджету на 1,2 млрд євро. Брюсель ще їм дає 300 млн євро.
Префекти – представники Уряду будуть відтепер концентрувати свою владу в Регіонах, тобто буде всього 13 префектів. Головна людина окрім префекта – казначей – він підпорядковується напряму міністру фінансів. Префект – міністру внутрішніх справ.
В цілому бюджет країни наполовину складається з державного і трохи меншу половину локальних бюджетів (доходи).
Це так, якщо коротко. Ментально люди не одразу готові до всіх цих обєднань. Велику ролт все ж таки відіграє центральна влада. Саме міністрерство децентралізації разом з секретарем по децентралізації в Державній раді (про яку я писав раніше) рулять архітерктурою реформи. Коли хтось на місцях не слухається, закручують гайки через міністра внутрішніх справ. І в цілому все добре працює.
Думаю, в подальшому буде посилюватися співпраця єврорегіонів між собою. І вся Європа за 50-100 років стане покривалом єврорегіонів, де ключову родь гратимуть метрополії економічно розвинених міст.
На фото – топ-менеджер префекторату регіону в 6 млн осіб. До речі, регіональну адміністративну еліту готують в спеціальному вузі в Страсбурзі.
У нас є можливість вчити своїх префектів французькому досвіду. І найголовніше – намагатися не видумувати те, що було реалізовано в інших країнах.
