Чому освічені і креативні українці не можуть здійснити економічний прорив

Закредитованим олігархам вже давно треба починати вчитися рухатися услід за вартістю грошей, тоді як в цей час швидко вимивається середній клас, поглиблюється проблема нерівності, і невідомо, чим все це закінчиться.

Чим підприємець-оптиміст відрізняється від сьогоднішнього песиміста в українському бізнесі? Другий стверджує, що гірше вже не може бути, мовляв, і так майже все на грані банкрутства, а ось оптиміст з веселою посмішкою каже: “Ні, ще може бути гірше”.

І в цьому сенсі ряд наших міністрів і політичних лідерів – повні оптимісти. Інша справа, як довго ще вони будуть оптимістами?

У зв’язку з цим часто замислююся, чому ми, освічений і креативний європейський народ, не можемо здійснити економічного прориву?

Але найголовніше, що не потрібно йти вже відомими іншим народам доріжками, як і не треба шукати чогось нового в уже відомих областях. І все ж, хто зможе провести у нас ці якісні зміни в економіці? Коли на українських ринках з’являться сучасні довгі гроші?

Новини за темою: Варіантів виведення України з кризи вистачає, але у влади немає бажання це робити

Безумовно, найпростіше – це розмістити протестні намети і запалити гумові шини в кожному селищі і великому місті, але без відповідей на ці злободенні питання ми так і не станемо жити краще, не наблизимося до рівня країн Євросоюзу.

І саме фінансові інструменти наших західних партнерів показують нам, що поки лише вони єдині працюють у нашій економіці, а не рекордно високі кредити українських банків, які далеко незрівнянні за процентними ставками з рівнем рентабельності підприємств реального сектора в 7-8%.

До речі, зовсім недавно – 8 червня нинішнього року – рішенням Європейського центрального банку щодо ключової процентної ставки, з використанням якої надається ліквідність комерційних банків, визначено рівень – 0,00%! Ось вам найважливіша наука від ЄЦБ нашій фінансовій владі, як, зокрема, треба підтримувати національний реальний сектор економіки, а не спекулятивний капітал – керрі трейд.

На жаль, але у нас облікова ставка НБУ вперто зупинилася на позначці у 12,5% і ніяк не хоче знижуватися. Ба більше, невідомо, коли фінансово-економічний блок Кабміну Володимира Гройсмана зверне увагу на найсильніше за останні 15 років грошове голодування українських виробників.

Адже з ким із промисловців не поговориш, практично всі задихаються від відсутності позикових коштів (хоча б для підтримки своїх виробництв). Панове з уряду, вивчіть урок своїх європейських колег з ЄЦБ!

Саме це дозволить українському бізнесу надалі розширювати виробництво без ризику збанкрутувати. Адже у нас при цьому майже 50% виробничих потужностей ще не завантажено.

Особливо в машинобудуванні та високотехнологічній промисловості ця цифра значно вища. А, як відомо, створення нових виробництв – це найчастіше кредити як механізм авансування економічного зростання. Але після того як наші підприємства зіткнулися, наприклад, з 25-відсотковою ставкою кредиту, вони змушені були згорнути більшість своїх інвестиційних програм. І таких історій безліч.

У бесідах зі знайомими промисловцями, особливо з тими, хто встиг перекинути свої виробництва з Донбасу до центральної частини країни, часто вони мені кажуть, щоб я постарався донести до наших топ-чиновників те, що в Україні давно час створити стійке середовище зрозумілої, прозорої та передбачуваної держави, включаючи податки, тарифи, держзакупівлі, ліцензування тощо. Тому замість доступу до високих технологій наш бізнес, як і раніше, бореться за доступ до адмінресурсу.

Але найголовніше – щоб, по-перше, місцевий бізнес розумів, що ризики тепер низькі, і вже можна інвестувати в розвиток виробництва.

Друге зауваження колег – це скорочення витрат, особливо в логістиці, торгівлі, бухгалтерській та податковій звітності, та й в усьому, що пов’язано з відносинами з державою.

Нарешті, третє – це нові інструменти фінансування, які дадуть якісний і більш високий рівень підприємницької активності в Україні. Адже гроші, як ми знаємо, беруться не з державного бюджету, а з’являються через приватну ініціативу наших підприємців, які й кують ВВП України.

Та й закредитованим олігархам вже давно треба починати вчитися рухатися услід за вартістю грошей. Тоді як в цей час швидко вимивається середній клас, поглиблюється проблема нерівності, і невідомо, чим все це закінчиться.

Враховуючи також і те, що закони і правозастосування у нас влаштовані так, що бізнес завжди програє державі. Загалом таке відчуття, що прем’єр-міністр Володимир Гройсман і сам не проти залишити Кабмін, оскільки занадто сильно затягнув економічний зашморг на шиї підприємницького співтовариства.

Переконаний, олігархи і влада повинні нести солідарну відповідальність за свої економічні помилки і прорахунки. Переважна більшість експертів абсолютно не згодна з тим, що у нас один із найнижчих рівнів компенсації за працю серед європейських країн. І всі ми щиро дивуємося, як же вдалося привести всіх нас до такого глобального обману і небаченої корупції?! Нарешті, якщо з кожним новим днем у гаманці все менше і менше грошей, то й віра в світле майбутнє незмінно тане й тане.

Відповідно, заклики міністрів і народних депутатів до українців ще тугіше “затягнути паски”, а до підприємців – більше платити податків, тобто менше їсти і більше працювати, тільки підсилюють взаємну недовіру, за якою залишається лише один крок до чергового економічного шоку. Якщо міністри і депутати не можуть, то тоді підприємці повинні дати відповіді на ключові питання, якою буде майбутня архітектура національного ринку і яким чином бідних українців перетворити на платоспроможних споживачів.

Звичайно, важливо зробити так, щоб у наших громадян підвищився рівень життя. І таку комплексну програму потрібно готувати Кабміну.

Ця програма повинна включати механізми забезпечення економічного зростання і розв`язання проблем для досягнення стабільності на українському ринку.

Влада зобов’язана зрозуміти, що чим більшою буде різниця між багатими і бідними, тим вищим буде ризик і загроза безпеці, а якщо скоротити цей розрив, то з’явиться тоді економічне зростання.

Підприємницьке співтовариство саме за гармонію між зростанням і стабільністю. Відповідно, настав час з розумних українців робити абсолютно інноваційних підприємців.